XpCity

В моей жизни был период, когда я терпеть не могла январь – потому что в нем много выходных. Просто я была трудоголиком – из-за неустроенной личной жизни. Для меня, матери-одиночки, единственной радостью была дочь, но когда она подросла, у нее появились свои интересы и друзья, а я отошла на второй план. От депрессии спасалась работой – приходила в офис раньше всех, а уходила последней. Занимала руководящий пост, но уволила уборщицу, чтобы самой мыть полы и таким образом иметь повод задерживаться в офисе допоздна.

Выходные были настоящим испытанием, поэтому на субботу и воскресенье приберегала сложные проекты, на реализацию которых уходило все свободное время. Начальство было в восторге от такого сотрудника, а я – счастлива, оттого что реализована и востребована.

Но если мое стремление работать в выходные приветствовалось, то в праздники – высмеивалось. Все спешили к семьям, а я, наоборот, приводила дочь в офис и сидела там весь день под видом выполнения неотложных дел. Даже 31 декабря! А потом мы с ней шли к родственникам, чтобы встретить Новый год. Но и во время празднования я была, что называется, на своей волне: каждую минуту поглядывала на мобильный в ожидании рабочего звонка. Бьют куранты, народ разливает по бокалам шампанское и загадывает желания, а я гипнотизирую телефон: хоть бы кто-то по работе позвонил!

Первое января было днем, выпавшим из жизни. Дочь отправлялась к друзьям, а мне идти никуда не хотелось – кроме работы, для меня ничего не существовало. Наспех готовила обед, затем выпивала успокоительное и погружалась в сон на несколько часов. Просыпалась вечером, когда возвращалась дочь. Пару часов общались – и опять спать. А второго января начиналась настоящая жизнь – рабочие будни. Я оживала, у меня словно крылья за спиной вырастали, и я летела в офис.

Все это было давно, и сейчас у меня совсем другая жизнь. От трудоголизма спасло замужество и родившийся сын. Все просто перевернулось с ног на голову, особенно отношение к работе. Теперь я с нетерпением жду праздников и выходных. Мне удалось разорвать страстный роман с работой и начать новый – с жизнью. И в ней есть место как трудовым свершения, так и радости от детского смеха, улыбки любимого человека, интересной книжки, запаха крепкого кофе по утрам…

Ксения

От редакции: Главными работоголиками в мире являются вовсе не китайцы, как принято считать, а американцы и японцы. В Японии, где трудиться до изнеможения – дело чести, ситуация со здоровьем нации обострилась настолько, что правительство решило больше не поощрять работозависимых. А в США существуют общества анонимных трудоголиков, где зацикленным на работе бедолагам пытаются вернуть вкус к жизни.

Молоді (і не дуже) мами з подивом, а іноді й із розпачем розводять руками: дитина абсолютно некерована, не чує, не розуміє, заглиблена в себе… Не сидить на місці ані хвилини, на хвилину – сто запитань…Це – норма? Чи серйозне відхилення? Педіатри, автоматично записуючи в медичну картку скарги мами, так само автоматично, думаючи про відкладене прання, дефіцит грошей і проблеми з власним чоловіком, пишуть у картці діагноз: «Гіперактивність».

І призначають седативні препарати, які справді втихомирюють малюка. Але не надовго. Минають кілька років, і підростаюча людина несподівано випускає з пляшки довго стримуваного джина. І цей вибух іноді буває таким могутнім, що шоковані та розгублені батьки біжать із «важкою дитиною» до психіатрів, психологів, а іноді – і до органів правопорядку... І це вже біг по порятунок.

Психологи, переймаючи естафету з невдалих (або дурних?) рук, намагаються підібрати до некерованої дитини ключик із таких старих, таких перевірених методів… І нерідко нервують, зустрічаючись із абсолютно непоясненою з погляду класичної психології поведінкою. І лише деякі, найбільш прогресивні, знаходять у собі сміливість визнати: «Так, старі методики не працюють, оскільки прийшли інші діти. Діти індиго». Не поспішай закривати цю статтю, навіть якщо ти категорично не віриш в усі ці «штучки». Якщо у твоїй сім’ї є дитина, якій менше десяти років, дев'ять шансів із десяти за те, що ця дитина – індиго. Принаймні, так стверджує Лі Керолл, автор книжки «Діти Індиго», яка зібрала думки дуже відомих і дуже шанованих у світі наукової психології, медицини, педагогіки та філософії людей, котрі зрештою визнали, що в дев'яти родинах із десяти живуть діти, до яких потрібен особливий підхід. То що ж це за явище – діти індиго?

Для початку розмови давай трішки протестуємо твої знання з цього питання. Майже достеменно вони вкладуться в схему чергової мало аргументованої сенсації: мовляв, з'явилися люди з іншим кольором аури (а хто з нас бачить її, цю ауру?) й унікальними здібностями: читають мало не з народження, пишуть музику, бачать крізь стіни… Так, іноді діти індиго виявляються саме таким способом. Але не завжди. От короткі тези з доволі довгого переліку «розпізнавальних ознак» дітей індиго, які пропонує Лі Керолл:

– ці діти приходять у світ із відчуттям своєї царственості (і поводяться відповідно до цього відчуття);

– вони не сумніваються у своїй значущості та нерідко розказують батькам про те, «хто вони є»;

– у них немає абсолютних авторитетів, вони не вважають за потрібне пояснювати свої вчинки та визнають лише свободу вибору;

– вони рішуче відмовляються робити деякі зовсім повсякденні, на наш погляд, речі. Наприклад, стояти в черзі;

– вони розгублюються, зустрічаючись із консервативними традиціями. Для них творчість – головне.

– ці діти легко знаходять більш раціональний спосіб зробити те, що вимагають від них батьки або школа. І якщо дорослі не визнають їхньої правоти, це викликає в них щирий подив;

– вони здаються некомунікабельними, якщо не перебувають у середовищі собі подібних. Відчуваючи, що їх не розуміють, ці діти легко замикаються в собі;

– із раннього дитинства вони абсолютно глухі до обвинувачень у порушенні дисципліни, адже поняття дисципліни – з області традицій, які вони просто не здатні зрозуміти та прийняти як явище;

– їхні бажання для них святі і вони ніколи не соромляться голосно заявити про свої потреби та зажадати їх задоволення.

Якщо хоч би кілька з перерахованих ознак притаманні твоїй дитині, знайди в собі сміливість (а для цього справді потрібна сміливість!) визнати, що твоїй сім’ї випала честь (саме так!) виховувати людину абсолютно нового типу.

Якщо ця стаття ще не втратила для тебе актуальності, продовжимо тестування далі. Діти індиго бувають дуже різними і можуть належати до однієї із чотирьох виділених Лі Керолл груп:

Гуманісти. Ці діти гіперактивні, комунікабельні та здатні розмовляти з ким завгодно, де завгодно і як завгодно довго. У дитинстві вони не розуміють, як можна грати з однією іграшкою та вивалюють із ящика всі одразу, починаючи веселу гру або зовсім не торкаючись до іграшок. Гуманісти дуже неуважні, і тобі доведеться багато разів сказати дитині про те, що її кімната дуже потребує прибирання. Можливо, зглянувшись на твою наполегливу вимогу, дитина й візьметься до справи, але якщо їй на очі потрапить цікава книжка, вона забуде про все на світі. З «гуманістів» виростають лікарі, юристи, учителі, політики.

Концептуалісти. Ці діти зазвичай гарної тілобудови, їх схильність до власних проектів перевершує їхній інтерес до навколишнього світу. З них виростають інженери, архітектори, дизайнери, астронавти. Схильність цих дітей до управління виявляється насамперед на батьках: хлопчики керують мамами, дівчатка – татами. І роблять це так мистецьки, що батьки іноді не зауважують цього, але не можуть не підкоритися. На жаль, цей тип дітей індиго в підлітковому віці виявляє схильність до шкідливих звичок і потяг до наркотиків – доволі звичайна для них справа. За поведінкою таких дітей треба спостерігати дуже пильно і якщо вони виявляють схильність щось приховувати, треба виявити пильність і поцікавитися, що саме приховує незвичайна дитина.

Художники. У віці 4-10 років ці діти пробують себе в півтора десятках видів творчості та незмінно закидають усе розпочате. Батьки, не втрачайте надії! Малюк неодмінно знайде себе, якщо вам вистачить мудрості не ламати його. Остаточний вибір буде зроблено в підлітковому віці і це буде початком успіху. Хоч чим би зайнялася ця людина – стала вчителем у найширшому значенні цього слова чи лікарем, чи актором – вона досягне дуже вражаючих результатів. Запорука того – Творчість, яка в ній живе.

Живуть в усіх вимірах. Це найбільш рідкісний тип дітей індиго. Зазвичай ці діти крупніші, ніж їхні однолітки. Ледь навчившись розмовляти, на всі ваші твердження вони відповідають: «Я знаю. Я можу це зробити сам. Дай мені спокій». Це люди, які несуть у світ нові філософії та релігії. Вони можуть бути забіяками, оскільки мають велику фізичну силою та не вміють пристосовуватися до світу так, як інші індиго.

Звісно ж, вищенаведена класифікація дітей доволі умовна, як будь-яка спроба загнати живу істоту в обумовлені рамки. До вищесказаного можна додати те, що шкільні успіхи більшості дітей індиго доволі середні: шкільна програма просто не цікава їм. І вчителі нерідко б'ють на сполох, відчуваючи, що у відставанні винна не природна нездатність до навчання, а щось інше. Якщо колись тобі доведеться постати перед такою проблемою – не панікуй, а перевір дитину на тестах IQ: швидше за все, вони виявлять неабиякий інтелект і ти вирішуватимеш питання про особливу школу для твого спадкоємця. На жорсткий тиск діти індиго найчастіше відповідають агресією, і переконати їх у тому, що «дідусь правий» тільки тому, що давно живе на світі, неможливо. Їхню повагу треба заслужити й у їхніх очах вік (або посада) – доволі слабкий аргумент.

Так, шлях до взаєморозуміння з дитиною індиго не такий простий, але цілком можливий на базі старих як світ постулатів – через повагу до її особистості та любов до неї. Але не декларованих, а справжніх. І ще: діти індиго зовсім не виносять неправди, їх чутливість до цього справді надприродна, а реакція – надзвичайно категорична. Збрехавши дитині кілька разів, батьки можуть просто втратити її та отримати замість щастя величезну проблему.

К сожалению, многие женщины занимаются сексом исключительно потому, что «так принято», «так должно быть», а не потому, что интим доставляет им удовольствие. Проблема женского оргазма широко распространена. Равноправие с мужчинами заставляет леди требовать равноправия и в постели – милые дамы тоже хотят получать оргазм… Но не могут.

Сегодня мы рассмотрим десять заклятых врагов женского оргазма, вдумайтесь в них, прежде чем «награждать» себя званием фригидной женщины. Мужчинам тоже не стоит расслабляться: научиться качественно стонать гораздо проще, чем получать наслаждение от секса. Не довольствуйтесь актерской игрой своих избранниц, требуйте настоящих оргазмов!

Непостоянный секс

Постоянность или регулярность секса очень важна в процессе достижения оргазма. Длительные перерывы приводят к снижению эластичности, к нарушению функции половых желез. В конце концов, после месячного воздержания девушка просто не вспомнит, в какой позиции она получает наибольшее удовольствие.

Вялые мышцы

От мышц влагалища напрямую зависит наличие оргазма. Если они слабы, дряхлые или даже атрофированные, ни о каком удовольствии и речи быть не может. Дело в том, что оргазм - это результат длительного напряжения определенной группы мышц, которые, в конце концов, резко сокращаются, унося женщину на вершину блаженства. Либо занимайтесь упражнениями Кегеля, чтобы поддержать «оргазмоспособность», либо занимайтесь сексом!

Вегето-сосудистая дистония

Гармония всего организма зависит от вегетативной нервной системы. Небольшой сбой в ней провоцирует изменение теплоотдачи и числа сердечных сокращений, меняет давление и нарушает нормальную функцию сосудов, которая очень сильно влияет на получение оргазма. Посетите терапевта, дабы исключить какие-либо нарушения.

Уровень гормонов

Есть мнение, что женщина способна на оргазм только после тридцати лет и после рождения ребенка. Отчасти это верно. Ведь именно к этому моменту в организме накапливается наивысшее количество гормонов, отвечающих за либидо. Считается, что до 25 лет девушка не узнает об оргазме. В силу определенных причин не соглашусь с этим мнением, особенно, если учесть возраст первородящих девушек, который все быстрее стремится к восемнадцати годам.

Обжорство

Перееданием не назовешь то, чем грешат многие дамы, только обжорством. Мало того, что это для фигуры вредно, так еще и сексуальная жизнь страдает. Если вы переели, дайте организму пару-тройку часов на переработку пищи, и только потом устраивайте секс-марафон, иначе все ресурсы половой системы будут брошены на переваривание курицы гриль, пяти бутербродов, семи котлет по-киевски и четырех бокалов газировки.

Холодные ноги

Холодные ноги и холод в общем способны лишить вас даже самого бледненького оргазма. Согрейтесь в теплой ванной, попросите супруга сделать вам массаж ног, наденьте шерстяные носки, и все получится! Зависимость женского оргазма от температуры ног доказана учеными.

Лекарственные препараты

Кто бы мог подумать, что привычные таблетки от головной боли могут лишить женщину оргазма! Это действительно так. Все спазмолитики, антидепрессанты, транквилизаторы, средства от аллергии воздействуют на слизистые всего организма, половая система - не исключение. Заедая анальгин тавегилом не удивляйтесь, что в постели вам скучно и не интересно.

Алкоголь

Алкоголь - интересная штука. После первого бокала вина женщина начинает чувствовать сексуальное желание, за это отвечает определенный фермент, который увеличивает деятельность половых гормонов. Однако с каждым последующим глотком вина возможности женщины падают. Она действительно хочет мужчину, но ничего не сможет в постели, потому что алкоголь банально анестезирует все эрогенные зоны. Желание есть, а чувствительности нет. Какая досада!

Никотин

Курение вообще вредная вещь, а уж женщинам вообще смотреть в сторону сигарет противопоказано. По официальным данным каждая десятая женщина, выкуривающая пачку сигарет в день, рано или поздно (скорее всего рано) столкнется с аноргазмией. Спрашивается, стоит ли платить за сомнительное удовольствие такую цену?

Тесное белье

Тесное белье, как и узкая одежда, выглядит сексуально, но снижают шансы на оргазм. Обтягивающее белье нарушает естественный кровоток, половые органы не получают достаточное количество крови, давления в сосудах мало, оргазм не получается достичь. Меняйте тесные одежды на трусики-слипы и викторианские панталоны, тогда успех в сексе вам практически гарантирован.