Наше п╕дпри╓мство в╕дпов╕дно до укладеного з ф╕рмою-замовником договору на буд╕вництво житлового будинку ╓ генеральним п╕дрядником. Чи п╕длягають обкладенню ПДВ операц╕╖ з виконання зазначених роб╕т у зв'язку з прийняттям Закону Укра╖ни "Про внесення зм╕н до деяких законодавчих акт╕в Укра╖ни з питань оподаткування" в╕д 02.03.2000 р. N 1523-╤╤╤? 

Головний бухгалтер О. М. Колобов зазнача╓, що у зв'язку з прийняттям Закону Укра╖ни N 1523-╤╤╤ з 01.04.2000 р. почала д╕яти нова редакц╕я пп. 5.1.20 Закону Укра╖ни "Про податок на додану варт╕сть". Тому на сьогодн╕ зв╕льняються в╕д оподаткування операц╕╖ не з "ви! конання роб╕т (варт╕сть роб╕т) з буд╕вництва житла незалежно в╕д джерел ф╕нансування", а з "продажу або передач╕ у власн╕сть новозбудованого житла ф╕зичним особам для його використання як м╕сця проживання". 

В╕дтепер для п╕дпри╓мства п╕льга з ПДВ при виконанн╕ роб╕т з буд╕вництва житла не д╕╓, оск╕льки передача новозбудованого об'╓кта зд╕йсню╓ться замовнику, який ╓ не ф╕зичною, а юридичною особою. Кр╕м того, буд╕вля призначена не для проживання, а для подальшого ╖╖ продажу. 

Однак О. М. Колобов вказу╓ на те, що з 01.01.2000 р. ╕ до 01.04.2000 р. (набуття чинност╕ Законом N 1523-╤╤╤) п╕льга з ПДВ все ж таки ╕снувала. Отже, ц╕лком можлив╕ так╕ ситуац╕╖: 

1) буд╕вельн╕ роботи виконан╕ з 01.01.2000 р. до 01.04.2000 р., а оплата за них зд╕йснена п╕сля 31.03.2000 р. В цьому випадку п╕льга спрацьову╓. Причому, ! як зазнача╓ автор, "н╕яких перерахунк╕в сум податкового кредиту з ПДВ при придбанн╕ товар╕в (роб╕т, послуг) (як╕ використан╕ для зд╕йснення таких роб╕т), в╕днесених до складу валових витрат, провадити не потр╕бно".

2) роботи, оплата за як╕ зд╕йснена з 01.01.2000 р. до 01.04.2000 р., були виконан╕ п╕сля 31.03.2000 р. В цьому випадку, незважаючи на те, що грош╕ п╕дпри╓мство одержало в╕д замовника у "п╕льговий" пер╕од, у п╕дрядника зг╕дно з п. 4.1 ст. 4 Закону про ПДВ виникають податков╕ зобов'язання у розм╕р╕ 20 % в╕д догов╕рно╖ (контрактно╖) вартост╕.

У статт╕ наведено умовн╕ числов╕ приклади, на яких розглянуто порядок бухгалтерського обл╕ку у п╕дпри╓мства-п╕дрядника. 

Докладн╕ше - в публ╕кац╕╖.

"Все про бухгалтерський обл╕к", 24 травня 2000 р., N 47 (472), с. 40 

Дат! а п╕дготовки 25.05.2000
╤АЦ "Л╤ГА"

В конце марта на предприятии был издан приказ о предоставлении материальной помощи работнику, которая не облагается налогами и сборами. В связи с отсутствием денежных средств в кассе работник не успел получить материальную помощь в марте, а получил ее в апреле. Известно, что с 01.04.2000 г. введено обложение материальной помощи подоходным налогом, начисление 32 % сбора в Пенсионный фонд. Как быть: облагать или не облагать материальную помощь в данной ситуации?

Светлана Корнилова успокаивает авторов вопроса: "материальная помощь, начисленная работнику в марте, подоходным налогом не облагается, также не начисляется и сбор на обязательное государственное пенсионное страхование, если сумма помощи не превышает 12 минимальных размеров заработной платы".

В подтверждение своего вывода С. Корнилова ссылается на нормы ст. 9 Декрета Кабинета Министров Украины "О подоходном налоге с граждан", согласно которой исчисление налога производится с суммы месячного совокупного налогооблагаемого дохода, начисленного за предыдущий месяц. А так как изменения в Декрет от 02.03.2000 г. вступили в силу с 01.04.2000 г., то облагаться подоходным налогом будет материальная помощь, начисленная начиная с апреля.

"Бизнес - Бухгалтерия. Право. Налоги. Консультации", 29 мая 2000 г., N 22 (385), с. 124 

Дата подготовки 29.05.2000
ИАЦ "ЛИГА"

Чи необх╕дно нараховувати страхов╕ внески, базою обкладення якими ╓ фонд оплати прац╕, на одноразову допомогу та ╕нш╕ виплати ╕ варт╕сть подарунк╕в у розм╕рах, що не перевищують 15 неоподатковуваних м╕н╕мум╕в доход╕в громадян, ветеранам в╕йни, надан╕ зг╕дно з постановою КМУ в╕д 07.05.2000 р. N 772?

Канд. екон. наук Марк Бейгельз╕мер вважа╓, що це робити необх╕дно. Адже зг╕дно з нормою п. 5 ст. 6 Декрету Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни "Про прибутковий податок з громадян" Кабм╕н може постановами надавати додатков╕ п╕льги з прибуткового податку з громадян, а що стосу╓ться п╕льг ╕з страхових внеск╕в, базою обкладення якими ╓ фонд оплати прац╕, то вони можуть надаватися (вводитися) виключно законами Ук! ра╖ни. Каб╕нет М╕н╕стр╕в такого права не ма╓.

М. Бейгельз╕мер зауважу╓ також, що, оск╕льки Законом Укра╖ни "Про зб╕р на обов'язкове державне пенс╕йне страхування" (п. 1 ст. 4) установлено ставку збору 4 в╕дсотки т╕льки для ╕нвал╕д╕в, працюючих на п╕дпри╓мств╕, то "п╕дпри╓мства ╕ орган╕зац╕╖, що нарахували одноразову допомогу та ╕нш╕ виплати (подарунки), стосовно б╕льшост╕ давно вже не працюючих ветеран╕в-╕нвал╕д╕в не можуть скористатися ╕ вказаною п╕льгою". 

"Закон & Б╕знес", 27 травня - 2 червня 2000 р., N 22 (444), с. 5 

"Экспресс-анализ законодательных и нормативных актов", 29 мая 2000 г., N 22 (232), с. 16 

Дата п╕дготовки 29.05.2000
 ╤АЦ "Л╤ГА"

Матер╕ал п╕дготовлено редакц╕╓ю ╕нформац╕йно-анал╕тичного щотижневика "Податки та бухгалтерський обл╕к"
Тел. (0572) 143-728, 143-729; http://www.faktor.kharkov.com

"Кинджал у букет╕",
 або Проблеми при переход╕ на сплату ╓диного податку

Указ Президента Укра╖ни "Про внесення зм╕н до Указу Президента Укра╖ни в╕д 3 липня 1998 року N 727/98 "Про спрощену систему оподаткування, обл╕ку ╕ зв╕тност╕ суб'╓кт╕в малого п╕дпри╓мництва" в╕д 28.06.99 р. N 746/99 (дал╕ - Указ N 746) в сучасн╕й економ╕чн╕й ситуац╕╖ став реальним документом, який сприя╓ розвитку малого п╕дпри╓мництва ╕ якнайскор╕шому пожвавленню економ╕ки в кра╖н╕. 

Однак внасл╕док того, що постанова Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни "Про роз'яснення Указу Президента в╕д 3 липня 1998 р. N 727" в╕д 16.03.2000 р. N 507 так ╕ не дала ч╕тких роз'яснень стосовно окремих неясних момент╕в Указу N 746, деяк╕ п╕дпри╓мства, котр╕ переходять на сплату ╓диного податку, можуть з╕ткнутися ╕з серйозними труднощами через те, що ряд питань залишився не врегульованим законодавством. Серед них основними ╓ проблеми "залишк╕в" колишн╕х податко! вих зобов'язань ╕ податкового кредиту щодо ПДВ для п╕дпри╓мств, як╕ перейшли на сплату ╓диного податку за ставкою 10 %, а також проблеми оподаткування при завершенн╕ деяких угод, розпочатих до переходу на сплату ╓диного податку.

Залишки по рахунку 641 "Розрахунки за податками" при переход╕ на сплату ╓диного податку

Перш н╕ж перейти до анал╕зу розглядувано╖ проблеми, хот╕лося б нагадати, що в╕дпов╕дно до п. 3 Порядку видач╕ Св╕доцтва про право сплати ╓диного податку суб'╓ктом малого п╕дпри╓мництва - юридичною особою, затвердженого наказом ДПАУ в╕д 12.10.99 р. N 555, суб'╓кт малого п╕дпри╓мництва ма╓ право перейти на сплату ╓диного податку за умови сплати вс╕х установлених податк╕в ╕ обов'язкових платеж╕в, терм╕н сплати яких настав на дату подання заяви.

Кредитовий залишок по рахунку 641 "Розрахунки за пода! тками"

Як в╕домо, суб'╓кти малого п╕дпри╓мництва, котр╕ перейшли на сплату ╓диного податку за ставкою 10 %, не ╓ платниками ПДВ. Якщо ран╕ше таке п╕дпри╓мство було платником ПДВ, то воно зобов'язане здати до податкового органу за м╕сцем ре╓страц╕╖ Св╕доцтво платника ПДВ.

Якщо у такого п╕дпри╓мства були зобов'язання щодо сплати ПДВ, то зг╕дно з роз'ясненнями листа ДПАУ "Про податок на додану варт╕сть" в╕д 21.10.99 р. N 15795/7/16-1121, воно зобов'язане "подати до органу державно╖ податково╖ служби податкову декларац╕ю з ПДВ, до яко╖ мають бути включен╕ вс╕ операц╕╖ за минулий пер╕од з початку поточного зв╕тного пер╕оду до дня здавання органу державно╖ податково╖ служби Св╕доцтва платника ПДВ ╕ вс╕х його коп╕й; внести до бюджету суми ПДВ, що п╕длягають сплат╕ в╕дпов╕дно до згадано╖ декларац╕╖, ╕ погасити заборгован╕сть перед бюджетом за попередн╕й зв! ╕тний пер╕од (у випадку ╖╖ наявност╕)".

Таким чином, питання стосовно залишк╕в, як╕ значаться по кредиту рахунка 641 "Розрахунки за податками" (68 "Розрахунки з бюджетом" старого Плану рахунк╕в) у частин╕ сплати ПДВ законодавчо врегульоване повн╕стю.

Дебетовий залишок по рахунку 641 "Розрахунки за податками"

А що робити суб'╓кту малого п╕дпри╓мництва, якщо на момент переходу на спрощену систему оподаткування не в╕н винен бюджету, а бюджет винен йому? Така ситуац╕я законодавством прямо не передбачена, тому нижче будемо керуватися непрямими посиланнями на законодавч╕ документи ╕ лог╕чними м╕ркуваннями.

Г╕потетично в так╕й ситуац╕╖ можна було б п╕ти двома шляхами:

1. Провести зарахування сум переплати ПДВ у рахунок майбутньо╖ сплати ╓диного податку або ╕нших вид╕в податк╕в ╕ платеж╕в.

2. Зд╕йснити повернення сум переплати ПДВ на банк╕вський рахун! ок такого платника ╓диного податку.

Проанал╕зу╓мо обидва вар╕анти.

Зг╕дно з╕ ст. 4 Указу Президента Укра╖ни "Про деяк╕ зм╕ни в оподаткуванн╕" в╕д 07.08.98 р. N 857/98 (дал╕ - Указ N 857) суму бюджетного в╕дшкодування може бути повн╕стю або частково зараховано в рахунок платеж╕в щодо ПДВ або ╕нших податк╕в, збор╕в (обов'язкових платеж╕в), як╕ зараховуються до Державного бюджету Укра╖ни. Однак сума ╓диного податку, сплачувана юридичними особами, зарахову╓ться до Державного бюджету т╕льки частково - в розм╕р╕ 20 % (до м╕сцевого бюджету - 23 %, до Пенс╕йного фонду - 42 %, на обов'язкове соц╕альне страхування - 15 % (у тому числ╕ до Фонду сприяння зайнятост╕ населення - 4 %)).

Таким чином, суми бюджетного в╕дшкодування не можуть бути зарахован╕ в рахунок сплати ╓диного податку.

Однак ╕сну╓ ряд ╕нших п! одатк╕в ╕ платеж╕в, що зараховуються до Державного бюджету Укра╖ни, в╕д яких "╓диноподатник" не зв╕льня╓ться.

До таких платеж╕в належать акцизний зб╕р, зб╕р на розвиток виноградарства, сад╕вництва ╕ хмелярства, вв╕зне мито та "╕мпортний" ПДВ. Тому теоретично суми ПДВ, що п╕длягають бюджетному в╕дшкодуванню, можуть бути зарахован╕ в рахунок зазначених платеж╕в. Однак на сьогодн╕ практично зд╕йснити таке зарахування можна буде т╕льки в тому випадку, якщо податковими органами буде розроблено в╕дпов╕дний механ╕зм.

Що стосу╓ться повернення суми переплати ПДВ на банк╕вський рахунок, то тут також ╓ сво╖ ╕стотн╕ нюанси, передус╕м пов'язан╕ з тим, яку форму декларац╕╖ з ПДВ - повну або скорочену - подавало п╕дпри╓мство до переходу на сплату ╓диного податку. Спочатку розглянемо можлив╕сть одержання в╕дшкодування на банк╕вський рахунок п╕дпри╓мству, яке подавало повну форму декларац╕╖ з ПДВ.

Указом N 857 установлено, що якщо сума переплати ПДВ не перекрива╓ться податковими зобов'язаннями, що виникли протягом трьох наступних зв╕тних пер╕од╕в (а в нашому випадку буде саме така ситуац╕я, оск╕льки податкових зобов'язань взагал╕ не буде), така сума п╕дляга╓ в╕дшкодуванню з Державного бюджету на умовах, визначених законодавством, протягом м╕сяця, наступного п╕сля подання декларац╕╖ за трет╕й зв╕тний пер╕од п╕сля виникнення в╕д'╓много значення податку.

Подання податково╖ декларац╕╖ за трет╕й пер╕од зумовлене бажанням проконтролювати сп╕вв╕дношення податкових зобов'язань ╕ суми переплати: чи не перекрива╓ться сума в╕дшкодування сумою податкових зобов'язань другого або третього зв╕тного пер╕оду?

Таким чином, перед суб'╓ктом п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕ виника╓ невир╕шуване завдання - подання декларац╕╖ з ПДВ тод╕, коли в╕н платником ПДВ уже не ╓.

Однак у нашому випадку необх╕дн╕сть у! поданн╕ тако╖ декларац╕╖ в╕дпада╓: адже ╕ так зрозум╕ло, що податков╕ зобов'язання н╕коли не перекриють суму податкового в╕дшкодування. Тому, на нашу думку, таке обмеження не заганя╓ у глухий кут платник╕в ╓диного податку.

╤стотним аргументом на користь нашо╖ точки зору ╓ норми, встановлен╕ як у пп. 7.7.3 Закону Укра╖ни "Про податок на додану варт╕сть" в╕д 03.04.97 р. N 168/97-ВР, з╕ зм╕нами ╕ доповненнями (дал╕ - Закон про ПДВ), так ╕ в п. 2 Порядку в╕дшкодування податку на додану варт╕сть, затвердженого наказом ДПАУ ╕ ГУДКУ в╕д 02.07.97 р. N 209/72 (у редакц╕╖ наказу ДПАУ ╕ ГУДКУ в╕д 06.05.98 р. N 222/38), з╕ зм╕нами ╕ доповненнями (дал╕ - Порядок N 209). У зазначених документах установлено, що "п╕дставою для одержання в╕дшкодування ╓ дан╕ т╕льки податково╖ декларац╕╖ за зв╕тний ! пер╕од". Саме в декларац╕╖ за останн╕й зв╕тний пер╕од до переходу на сплату ╓диного податку п╕дпри╓мство робить позначку про порядок зд╕йснення в╕дшкодування. На нашу думку, даних ц╕╓╖ (останньо╖) декларац╕╖ з ПДВ досить для в╕дшкодування надм╕ру сплачено╖ суми ПДВ.

Проблеми в╕дшкодування ПДВ для п╕дпри╓мств, як╕ подавали скорочену декларац╕ю з ПДВ

Однак ця схема може не спрацювати для тих суб'╓кт╕в малого п╕дпри╓мництва, як╕ зг╕дно з Порядком заповнення та подання податково╖ декларац╕╖ по податку на додану варт╕сть, затвердженим наказом ДПАУ в╕д 30.05.97 р. N 166, з╕ зм╕нами ╕ доповненнями (дал╕ - Порядок N 166), до переходу на сплату ╓диного податку подавали декларац╕ю з ПДВ за скороченою формою (а таких, скор╕ше за все, буде б╕льш╕сть). Це особи, як╕ не п╕дпадають п╕д визначення платник╕в податку у зв'язку з обсягом оподатковува! них операц╕й менше 1200 неоподатковуваних м╕н╕мум╕в доход╕в громадян протягом будь-якого пер╕оду за останн╕ 12 календарних м╕сяц╕в, у тому числ╕ особи, заре╓строван╕ як платники податку за власним бажанням (добров╕льно заре╓строван╕ платники податку), а також особи, заре╓строван╕ як платники податку на п╕дстав╕ того, що вони зд╕йснюють торг╕влю за гот╕вку (кредитн╕ дебетов╕ картки або комерц╕йн╕ чеки), або заре╓строван╕ як новостворен╕ до набрання чинност╕ Указом N 857. 

Справа в тому, що для таких п╕дпри╓мств в╕дпов╕дно до п. 13 Порядку N 209 взагал╕ не передбачене повернення сум переплати на банк╕вський рахунок, а у форм╕ скорочено╖ декларац╕╖ в╕дсутн╕й в╕дпов╕дний рядок, який визнача╓ перерахування в╕дшкодування ПДВ на поточний рахунок в установ╕ банку.

Жодних оф╕ц╕йних роз'яснень з цього приводу нема╓, тому, на жаль, при формальному п╕дход╕ п╕дпри╓мства,! котр╕ подають скорочену форму податково╖ декларац╕╖, не мають права на повернення переплати щодо ПДВ на банк╕вський рахунок. Скор╕ше за все, податков╕ органи будуть в╕дстоювати саме цю позиц╕ю, хоча вона явно суперечить здоровому глузду.

Залишки по рахунку 643 "Податков╕ зобов'язання" при переход╕ на сплату ╓диного податку

Значно проблематичн╕шим виглядп╓ ситуац╕я при переход╕ на сплату ╓диного податку за ставкою 10 % п╕дпри╓мствами, як╕ працюють за "касовим" методом нарахування ПДВ.

У першу чергу до таких суб'╓кт╕в малого п╕дпри╓мництва можна в╕днести п╕дпри╓мства, як╕ п╕дпадають п╕д д╕ю:

1) п╕дпункту 7.3.5 Закону про ПДВ, тобто п╕дпри╓мства, як╕ реал╕зують товари (роботи, послуги) з оплатою за рахунок бюджетних кошт╕в;

2) п╕дпункту 11.11 Закону про ПДВ, тобто п╕дпри╓мства, як╕ реал╕зують вуг╕лля та вуг╕льн╕ брикети, електричну ╕ теплову енерг╕ю, газ, що надають послуги з водопостачання (канал╕зац╕╖), техн╕чного обслуговування л╕фт╕в ╕ систем протипожежно╖ безпеки в житловому фонд╕, а також надають послуги ф╕зичним особам, не заре╓строваним як платники цього податку, за користування якими ц╕ особи вносять квартирну плату, а також плату за користування телефоном, телев╕з╕йними ╕ рад╕омережами ╕ системами охорони житла;

3) п╕дпункту 11.25 Закону про ПДВ, тобто п╕дпри╓мства, що виконують п╕дрядн╕ буд╕вельн╕ роботи, як╕ не перейшли на визначення дати виникнення податкових зобов'язань на умовах, установлених для виконання довгострокових контракт╕в.

У свою чергу вищезазначен╕ п╕дпри╓мства за моментом виникнення валових доход╕в по в╕двантаж! ених товарах (роботах, послугах) можна под╕лити на так╕ групи:

- п╕дпри╓мства, зазначен╕ в першому пункт╕, п╕дпадають п╕д д╕ю пп. 11.3.5 Закону Укра╖ни "Про оподаткування прибутку п╕дпри╓мств" у редакц╕╖ в╕д 22.05.97 р. N 283/97-ВР, з╕ зм╕нами ╕ доповненнями (дал╕ - Закон про податок на прибуток), тобто датою зб╕льшення валового доходу у таких п╕дпри╓мств при продажу товар╕в (роб╕т, послуг) буде дата надходження кошт╕в на банк╕вський рахунок ("касовий" метод);

- п╕дпри╓мства, зазначен╕ в пунктах 2 ╕ 3, не мають ╕стотних особливостей при визначенн╕ податкових зобов'язань щодо податку на прибуток, тобто валов╕ доходи у них будуть зб╕льшуватися в момент зд╕йснення першо╖ з под╕й: або в╕двантаження товар╕в (виконання роб╕т, надання послуг), або одержання попередньо╖ оплати.

Суть проблеми поляга╓ в такому.

Припустимо, п! ╕дпри╓мство в╕двантажило товари до переходу на сплату ╓диного податку. П╕сля переходу на сплату ╓диного податку за ставкою 10 % воно отримало оплату в рахунок компенсац╕╖ вартост╕ ран╕ше в╕двантажених товар╕в.

При цьому зг╕дно з вищевикладеною схемою можлив╕ вар╕анти:

1) до переходу на сплату ╓диного податку п╕дпри╓мство визначало момент виникнення податкових зобов'язань ╕ валового доходу за "касовим" методом, тобто в╕двантажило товари з оплатою за рахунок бюджетних кошт╕в (це водночас в╕дпов╕да╓ умовам пп. 11.3.5 Закону про податок на прибуток ╕ пп. 7.3.5 Закону про ПДВ);

2) до переходу на сплату ╓диного податку п╕дпри╓мство визначало момент виникнення податкових зобов'язань за "касовим" методом, а момент зб╕льшення валових доход╕в - у! загальному порядку, тобто за правилом першо╖ под╕╖.

Ще раз повторимо ╕ п╕дкреслимо, що ц╕ ситуац╕╖ не врегульован╕ н╕ Указом N 746, н╕ будь-якими ╕ншими законодавчими документами, нема╓ з цього приводу ╕ роз'яснень податкових орган╕в (н╕ у вигляд╕ оф╕ц╕йних лист╕в, н╕ у вигляд╕ консультац╕й), тому при анал╕з╕ будемо виходити з того, що доходи мають оподатковуватися один раз (зворотна ситуац╕я була б просто ненормальною).

Розглядаючи перший вар╕ант, зазначимо, що доходи в╕д реал╕зац╕╖ такого товару повинн╕ обкладатися т╕льки ╓диним податком у момент одержання оплати в рахунок ран╕ше в╕двантажених товар╕в. Такий п╕дх╕д абсолютно правом╕рний як з формально╖ точки зору, так ╕ з позиц╕╖ здорового глузду.

Значно складн╕ша справа з другим вар╕антом. Адже при в╕двантаженн╕ товару суб'╓кт малого п╕дпри╓мництва зобов'язаний включити варт╕сть в╕двантажених т! овар╕в (без ПДВ) до складу валових доход╕в ╕ заплатити з ц╕╓╖ суми податок на прибуток. При формальному п╕дход╕ п╕сля одержання грошових кошт╕в за в╕двантажен╕ ран╕ше товари п╕дпри╓мство повинне обкласти виручку в╕д реал╕зац╕╖ (з ПДВ) ╓диним податком ╕ сплатити 10 % в╕д суми реал╕зац╕╖.

Суму ж ПДВ за ц╕льовим призначенням взагал╕ не буде сплачено, оск╕льки до переходу на спрощену систему оподаткування терм╕н його сплати не настав, а п╕сля нього п╕дпри╓мство-"╓диноподатник" вже не ма╓ права сплачувати цей податок.

Наявн╕ нестикування ╕ факт подв╕йного оподаткування.

Деяк╕ фах╕вц╕ запропонували такий вих╕д з цього глухого кута - нарахувати ╓диний податок т╕льки ╕з суми несплаченого ПДВ, оск╕льки за 5/6 вартост╕ в╕двантажених товар╕в розрахунки з бюджетом уже було проведено внасл╕док включення по перш╕й под╕╖ до валових доход╕в вартост╕ в╕двантажених товар╕в.

Для продавця такий п╕дх╕д до вир╕шення поставлено╖ про! блеми ╓ з точки зору лог╕ки найб╕льш обгрунтованим ╕ правильним (хоча податков╕ органи навряд чи погодяться з такою думкою). Однак як бути в так╕й ситуац╕╖ покупцю, адже при придбанн╕ продукц╕╖ в╕н розраховував на податковий кредит щодо ПДВ?

Тому, на нашу думку, в так╕й ситуац╕╖ для запоб╕гання непорозум╕нням як з контрагентами, так ╕ з податковими органами, до переходу на сплату ╓диного податку рекоменду╓мо по╕нформувати покупц╕в про сво╖ плани, а суму ╓диного податку сплатити з ус╕╓╖ виручки в╕д реал╕зац╕╖.

Довгостроков╕ контракти

Як в╕домо, особливо важливою для виконавця довгострокового контракту ╓ надана Законом про податок на прибуток можлив╕сть не в╕дносити суми отриманих аванс╕в (попередн╕х оплат) до складу валових доход╕в у момент ╖х одержання, а в╕дстрочити в час╕ таке включення (пп. 7.10.8 Закону про податок на ! прибуток). Суми аванс╕в (попередн╕х оплат) в╕дносяться до складу валових доход╕в виключно в межах сум, розрахованих виходячи ╕з загально╖ суми договору ╕ оц╕нного коеф╕ц╕╓нта. У зв'язку з цим порядок переходу виконавця на сплату ╓диного податку також ╓ неврегульованим.

Припустимо, що виконавець довгострокового контракту вир╕шив перейти на спрощену систему оподаткування. При цьому на момент переходу валов╕ доходи були визначен╕ т╕льки на частину вартост╕ довгострокового договору. З переходом на сплату ╓диного податку не включена до об'╓кту обкладення податком на прибуток сума авансу (попередньо╖ оплати) вже не ув╕йде до об'╓кта обкладення ╓диним податком, отже, з частини вартост╕ довгострокового договору податки не можуть бути сплачен╕.

У той же час особлива схема оподаткування довгострокових контракт╕в передбачена т╕льки для платник╕в податку на прибуток, а оск╕льки положення Закону про податок на прибуток не поширюються на "╓диноподатник╕в", то така схема не може ними застосовуватися. Виконавець такого контракту опиня╓ться у дуже складному становищ╕.

На думку деяких фах╕вц╕в, такий виконавець перед переходом на спрощену систему оподаткування повинен сплатити податок на прибуток з ус╕╓╖ вартост╕ довгострокового контракту, що для нього вкрай невиг╕дно.

М╕ж тим, якщо визначення валових доход╕в не спричиню╓ особливих ускладнень, то визначити суми валових витрат за цим контрактом практично неможливе. Тому, на нашу думку, такий п╕дх╕д не може бути застосовано.

Взагал╕ перех╕д виконавцем довгострокового контракту на сплату ╓диного податку за ставкою 10 % ╓ досить проблематичним. "Небезпека" поляга╓ ще ╕ в тому, що замовника може не влаштувати неможлив╕сть виписки таким виконавцем податково╖ накладно╖, що в свою чергу призведе до неможливост╕ зб╕льшення податкового кредиту замовника. В так! ому випадку виконавцю потр╕бно або переглянути розц╕нки з метою задоволення замовника, або роз╕рвати догов╕р.

Таким чином, для виконавця довгострокового контракту виника╓ нагальна необх╕дн╕сть провести перерахунок сум валових доход╕в ╕ валових витрат з метою з╕стикування податку на прибуток ╕ ╓диного податку, а оск╕льки такий перерахунок законодавчо не встановлений, то, най╕мов╕рн╕ше, виконавцям довгострокових контракт╕в доведеться в╕дмовитися в╕д спрощено╖ системи оподаткування.

Проблеми при переход╕ на сплату ╓диного податку для п╕дпри╓мств з╕ стандартними принципами оподаткування

Проблема подв╕йного оподаткування ц╕кава не т╕льки для вищерозглянутих п╕дпри╓мств з неординарними принципами оподаткування. Б╕льшою м╕рою вона зач╕па╓ вс╕ звичайн╕ п╕дпри╓мства, як╕ до переходу на сплату ╓диного податку працювали за правилом першо╖ под╕╖: ╕ за датою виникнення зобов'язань щодо ПДВ, ╕ за датою виникнення валових! доход╕в.

Припустимо, що в╕двантаження продукц╕╖ зд╕йснене до переходу на сплату ╓диного податку, а оплата зд╕йсню╓ться п╕сля цього моменту. При формальному п╕дход╕ п╕дпри╓мство повинне з одн╕╓╖ ╕ т╕╓╖ ж суми сплатити ╕ податок на прибуток, ╕ ПДВ, а п╕сля одержання оплати - ще й ╓диний податок.

Такий п╕дх╕д не може вважатися нормальним, адже статтею 3 Закону Укра╖ни "Про систему оподаткування" в╕д 25.06.91 р. N 1251-XII, з╕ зм╕нами ╕ доповненнями (дал╕ - Закон N 1251), ч╕тко встановлено, що принципами побудови системи оподаткування в Укра╖н╕ ╓ стимулювання п╕дпри╓мницько╖, виробничо╖ д╕яльност╕ та ╕нвестиц╕йно╖ активност╕ - введення п╕льг щодо оподаткування прибутку (доходу), спрямованого на розвиток виробництва. А в результат╕ тако╖ "стимуляц╕╖" п╕дпри╓мство змушене в╕ддати майже 52 % (ПДВ - 16,67 %, податок на прибуток (без ПДВ) - 25 %, ╓диний податок - 1! 0 %) свого доходу (не прибутку, а саме доходу)!

Кр╕м того, в пункт╕ 3 статт╕ 9 Закону N 1251 зазначено, що "зобов'язання юридично╖ особи стосовно сплати податк╕в ╕ збор╕в (обов'язкових платеж╕в) припиня╓ться з╕ сплатою податку, збору (обов'язкового платежу) або його скасуванням". У цьому випадку п╕дпри╓мство виконало сво╖ зобов'язання перед бюджетом, заплативши ╕з суми отриманого доходу податок на прибуток.

Тому, на наш погляд, ╓диним в╕рним виходом у так╕й ситуац╕╖ ╓ обкладення суми реал╕зац╕╖ т╕льки один раз (або податком на прибуток ╕ ПДВ, або ╓диним податком).

Незавершений бартер

Як в╕домо, статтею 1 Указу N 746 встановлено, що "суб'╓кти п╕дпри╓мницько╖ д╕яльност╕ - юридичн╕ особи, як╕ перейшли на спрощену ! систему оподаткування за ╓диним податком, не мають права застосовувати ╕нший спос╕б розрахунк╕в за в╕двантажену продукц╕ю, кр╕м гот╕вкового ╕ безгот╕вкового розрахунк╕в коштами".

У ц╕й ситуац╕╖ виника╓ справедливе запитання: що робити п╕дпри╓мству, яке бажа╓ перейти на сплату ╓диного податку, якщо воно розпочало проведення бартерно╖ угоди до набрання чинност╕ Указом N 746 або до переходу на спрощену систему оподаткування, а заключна (балансуюча) операц╕я в╕дбудеться т╕льки п╕сля цього моменту?

Думка податкових орган╕в з цього питання поляга╓ в тому, що такий суб'╓кт малого п╕дпри╓мництва зобов'язаний завершити операц╕╖ за ран╕ше укладеною угодою, ╕накше в╕н ма╓ перейти на загальну систему оподаткування (див. "Податки та бухгалтерський обл╕к", 2000, N 7, с. 14).

Однак, на наш погляд, бартерну операц╕ю не може бути закрито в такому наказовому ! порядку, як того вимага╓ ДПАУ. Цей висновок можна зробити, ╜рунтуючись на статт╕ 151 Цив╕льного кодексу Укра╖ни (дал╕ - ЦК), де зазначено, що "в силу зобов'язань одна особа (боржник) зобов'язана зд╕йснити на користь ╕ншо╖ особи (кредитора) певну д╕ю, наприклад, передати майно, виконати роботу, виплатити грош╕ тощо... а кредитор ма╓ право вимагати в╕д боржника виконання його боргу", а також статт╕ 161 ЦК, де визначено, що зобов'язання мають виконуватися належним чином ╕ в установлений терм╕н зг╕дно ╕з вказ╕вками закону, акта планування, договору, а за в╕дсутност╕ таких вказ╕вок - в╕дпов╕дно до вимог, як╕ звичайно висуваються.

Як в╕домо, будь-який лист ДПАУ залиша╓ться всього лише думкою податкових орган╕в ╕ ма╓ рекомендац╕йний характер, не маючи при цьому юридично╖ або законодавчо╖ сил! и. У зв'язку з цим пропону╓мо сво╓ бачення цього питання.

На нашу думку, платник ╓диного податку ма╓ повне право завершити бартерну угоду. При цьому можлив╕ два вар╕анти:

1) до переходу на сплату ╓диного податку було зд╕йснено в╕двантаження товару, п╕сля переходу - в рахунок погашення деб╕торсько╖ заборгованост╕ отримано продукц╕ю;

2) до переходу на сплату ╓диного податку за бартерним договором було отримано товар, п╕сля переходу - в рахунок погашення кредиторсько╖ заборгованост╕ в╕двантажено продукц╕ю.

╤ в першому ╕ в другому випадку норми статт╕ 1 не можуть заборонити виконання такого договору, оск╕льки д╕я Указу N 746 не може поширюватися на правов╕дносини, що виникли до набрання ним чинност╕.

Така думка повн╕стю п╕дтверджу╓ться листом Вищого арб╕тражного суду Укра╖ни "Про деяк╕ питання практики вир╕шення спор╕в, пов'язаних з визнанням угод нед╕йсними" в╕д 12.03.99 р. N 02-5/111, де конкретно зазначено, що "у випадку якщо п╕сля зд╕йснення угоди набрав чинност╕ акт законодавства, норми якого регулюють догов╕рн╕ в╕дносини ╕накше, н╕ж т╕, що д╕яли в момент проведення угоди, сторони повинн╕ керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останн╕й не ма╓ зворотно╖ сили".

Якщо п╕дпри╓мство переходить на спрощену систему оподаткування п╕сля набрання чинност╕ Указом N 746, маючи при цьому незакритий бартер, то, завершуючи угоду п╕сля переходу, воно також не порушу╓ заборону, оск╕льки до набуття статусу платника ╓диного податку вимоги Указу N 746 на це п╕дпри╓мство не поширювались ╕ в той же час розрахуватися за сво╖ми боргами воно зобов'язане.

Що стосу! ╓ться конкретно другого вар╕анта, то така операц╕я взагал╕ не виклика╓ жодних сумн╕в╕в. Завершення бартерно╖ угоди не ╓ порушенням норм статт╕ 1 Указу N 746, ╕ до вищезазначеного аргументу дода╓ться ще один. Цитуючи передостанн╕й абзац ц╕╓╖ статт╕ Указу N 746, ми недаремно вид╕лили слова "за в╕двантажену продукц╕ю". В цьому випадку п╕дпри╓мство погаша╓ заборгован╕сть не по в╕двантажен╕й, а по отриман╕й продукц╕╖, тому переходити на звичайну систему оподаткування у нього нема╓ жодних п╕дстав.

На думку ряду фах╕вц╕в, заборона на проведення бартерних операц╕й юридичними особами, котр╕ ╓ платниками ╓диного податку, зумовлена тим, що при проведенн╕ бартеру платник ╓диного податку не зможе визначити базу оподаткування, адже сума ╓диного податку, що п╕дляга╓ сплат╕ до бюджету, визнача╓ться залежно в╕д суми грошових кошт╕в, що над╕йшли на поточний рахунок або (╕) до каси п╕дпр! и╓мства як виручка в╕д реал╕зац╕╖ продукц╕╖ (товар╕в, роб╕т, послуг). А в╕д завершення бартерно╖ угоди бюджет не постражда╓, адже податков╕ зобов'язання щодо ПДВ ╕ валов╕ доходи у п╕дпри╓мства, яке перейшло на сплату ╓диного податку, виникли ще при зд╕йснення першо╖ з под╕й - або при в╕двантаженн╕ товар╕в (роб╕т, послуг), або при одержанн╕ товар╕в (роб╕т, послуг). Б╕льш того, бюджет нав╕ть вигра╓, адже п╕дпри╓мство за такою угодою не зможе зб╕льшити валов╕ витрати.

Повернення товару

Неврегульованою також ╓ ситуац╕я з поверненням товар╕в (а така операц╕я як в оптов╕й, так ╕ в роздр╕бн╕й торг╕вл╕ - явище досить поширене).

Припустимо, що п╕дпри╓мство в╕двантажило товар покупцю, а пот╕м перейшло на сплату ╓диного податку за ставкою 10 %. Покупець з будь-яких причин поверта╓ товар п╕дпри╓мству. Таке п╕дпри╓мство опиня╓ться у вкрай невиг╕дному становищ╕: воно не може виписати додаток 2 "Розрахунок коригування..."! до податково╖ накладно╖ ╕ не може зменшити податков╕ зобов'язання, щодо яких уже розрахувалося з бюджетом, оск╕льки не ╓ платником ПДВ, а отже, заплатить податок з цього товару дв╕ч╕: при продажу покупцю, який повернув цей товар - ПДВ ╕ при подальш╕й реал╕зац╕╖ цього товару ╕ншому покупцю - ╓диний податок.

У зворотн╕й ситуац╕╖, якщо п╕дпри╓мство купу╓ товар, п╕сля цього переходить на сплату ╓диного податку за ставкою 10 %, а пот╕м з будь-яких причин поверта╓ постачальнику ран╕ше придбаний товар, то ПДВ, в╕днесений до складу податкового кредиту при придбанн╕, не може бути в╕дсторновано, оск╕льки п╕дпри╓мство вже не ╓ платником ПДВ. При цьому стражда╓ бюджет, оск╕льки в╕н не доотрима╓ в╕дпов╕дну суму податку.

З точки зору лог╕ки допускати факт подв╕йного оподаткування не можна, р╕вно як не можна допускати ╕ несплату податк╕в до бюджету.

Однак за в╕дсутност╕ будь-яких роз'яснень ╓дине, що ми можемо порадити, - для запоб╕гання не! порозум╕нням д╕яти за формальним принципом: у перш╕й ситуац╕╖ оподатковувати товар дв╕ч╕, а в другий - не сторнувати суму ПДВ. Останн╕й вар╕ант, очевидно, може викликати особливий ╕нтерес (як з боку платник╕в податк╕в, так ╕ з боку податкових орган╕в) як спос╕б оптим╕зац╕╖ оподаткування.

На зак╕нчення хот╕лося б в╕дзначити, що практично вс╕ розглянут╕ питання ╓ актуальними ╕ у зворотн╕й ситуац╕╖, коли платник ╓диного податку з будь-яких причин вир╕шить перейти на звичайну систему оподаткування.

На наш погляд, як при переход╕ на сплату ╓диного податку, так ╕ при поверненн╕ на звичайну систему оподаткування у вищерозглянутих ситуац╕ях, явно простежу╓ться необх╕дн╕сть визначення механ╕зму перерахунку сум податку на прибуток ╕ ПДВ, а за в╕дсутност╕ такого механ╕зму - необх╕дн╕сть хоча б роз'яснення ДПАУ з цих питань.

╤дея впровадження системи спрощеного оподаткування ╓ д╕йсно прогресивною, особливо в умовах сучасно╖ економ╕чно╖ кр! изи. Однак ╕стотн╕ недопрацювання можуть серйозно ускладнити ╖╖ застосування в реальн╕й практичн╕й робот╕ суб'╓кт╕в малого п╕дпри╓мництва ╕ нав╕ть в╕двернути ╖х в╕д ╖╖ використання.

"Податки та бухгалтерський обл╕к", 29 травня 2000 р., N 22 (278), с. 22

Дата п╕дготовки 29.05.2000
Щотижневик "Податки та бухгалтерський обл╕к"

Дочернему предприятию предприятием-учредителем переданы основные средства. Вправе ли дочернее предприятие отчуждать эти средства по своему усмотрению, если имущество закреплено за ним на праве полного хозяйственного ведения?

Юрист фирмы "Баланс-Клуб" Я. Матвиец пишет, что взаимоотношения дочернего предприятия и материнского предприятия-владельца регулируются нормами Законов Украины "О собственности", "О предприятиях в Украине", а также "О предпринимательстве".    

По решению владельца имущество может быть передано дочернему предприятию на праве полного хозяйственного ведения. При этом материнск! ое предприятие сохраняет право собственности на недвижимое имущество своего дочернего предприятия.  

"В соответствии со ст. 128 Гражданского кодекса Украины право собственности у держателя имущества возникает с момента его передачи по договору, если иное не предусмотрено законодательством. Таким договором, например, является договор купли-продажи.

Переданные на баланс дочернему предприятию объекты основных средств (кроме недвижимости) могут рассматриваться в качестве таких, с которыми можно производить сделки без разрешения собственника. При отчуждении дочерним предприятием объектов недвижимости оно должно получить на это разрешение головного предприятия - собственника такого имущества." 

"Баланс", 30 травня 2000 г., N 22 (303), с. 55 

Дата подготовки 30.05.2000
И! АЦ "ЛИГА"