* Документ дня: Наказ вiд 26.11.2019 № 981 Про затвердження Зм╕н до ╤нструкц╕╖ про порядок прийняття органами охорони державного кордону Державно╖ прико...
Количество просмотров: 26 (за период c 00:00 по 18:04 15/01/20), всего просмотров: 26
Н╕на Южан╕на : Не можливо утриматись п╕сля прочитання допис╕в у фейсбуц╕ ...
Sergiy Somka: На фон╕ «переможних реляц╕й» щодо прийняття ВРУ на вчорашньому пленарному зас╕дання закону Укра╖ни № 2318-1
На фон╕ «переможних реляц╕й» щодо прийняття ВРУ на вчорашньому пленарному зас╕дання закону Укра╖ни № 2318-1 хот╕лося б звернути увагу на позиц╕ю Головного науково-експертного управл╕ння та Головного юридичного управл╕ння Верховно╖ Ради Укра╖ни, що були надан╕ на цей законопроект у вигляд╕ експертного висновку та зауважень. Дуже прикро, що окрем╕ сутт╓в╕ зауваження або висновки врахован╕ не були.
За результатами анал╕зу зм╕сту цих документ╕в можна зробити достатньо невт╕шн╕ висновки про як╕сть
законотворчо╖ роботи, та, очевидно, оч╕куван╕ та прогнозован╕ експертами ГНЕУ та ГЮУ ВРУ насл╕дки практично╖ реал╕зац╕╖ цього закону у раз╕ його п╕дписання Президентом та набрання чинност╕…
╤з повним текстом зауважень Головного юридичного управл╕ння Верховно╖ Ради Укра╖ни до проекту закону Укра╖ни «Про внесення зм╕н до Митного кодексу Укра╖ни та деяких ╕нших закон╕в Укра╖ни у зв'язку з проведенням адм╕н╕стративно╖ реформи» ре╓страц╕йний № 2318-1 в╕д 14.11.2019 року (друге читання), що були надан╕ 09
с╕чня 2019 року та 13 с╕чня 2019 року можна ознайомитись за посиланням: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67402.
За цим же посиланням http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=67402 можна також ознайомитись з
повним текстом висновку Головного науково-експертного управл╕ння Верховно╖ ради Укра╖ни на проект Закону Укра╖ни «Про внесення зм╕н до Митного кодексу Укра╖ни та деяких ╕нших законодавчих акт╕в Укра╖ни щодо удосконалення структури управл╕ння у сфер╕ державно╖ митно╖ та податково╖ пол╕тики» (ре╓стр. № 2318-1 в╕д 14.11.2019).
Для тих, хто не хоче «копатися» на сайт╕ ВРУ даю, як на мене, ключов╕ положення цих зауважень та висновку: У зауваженнях Головного юридичного управл╕ння Верховно╖ Ради Укра╖ни
в╕д 09 с╕чня та в╕д 13 с╕чня 2020 року до проекту закону Укра╖ни про внесення зм╕н до Митного кодексу Укра╖ни та деяких ╕нших закон╕в Укра╖ни у зв'язку з проведенням адм╕н╕стративно╖ реформи, зокрема, зазначено:
Проектом передбачено встановлення центральним органом виконавчо╖ влади, що забезпечу╓ формування та реал╕зу╓ державну ф╕нансову пол╕тику порядку виконання митних формальностей у певних випадках (пункт 10 розд╕лу ╤ проекту) та передбачено можлив╕сть делегування кер╕вникам митниць повноважень
центрального органу виконавчо╖ влади, що реал╕зу╓ державну митну пол╕тику, за перел╕ком, визначеним положенням про митницю, яке п╕дляга╓ погодженню з центральним органом виконавчо╖ влади, що забезпечу╓ формування та реал╕зу╓ державну ф╕нансову пол╕тику (пункт 34 розд╕лу ╤ проекту). Зазначене не в╕дпов╕да╓ частин╕ друг╕й статт╕ 19 Конституц╕╖ Укра╖ни, зг╕дно з якою органи державно╖ влади та органи м╕сцевого самоврядування, ╖х посадов╕ особи зобов'язан╕ д╕яти лише на п╕дстав╕, в межах повноважень та у
спос╕б, що передбачен╕ Конституц╕╓ю та законами Укра╖ни.
Проектом передбачено внесення зм╕н до Закону Укра╖ни «Про центральн╕ органи виконавчо╖ влади» щодо утворення без статусу юридично╖ особи територ╕альних орган╕в центрального органу виконавчо╖ влади, що реал╕зу╓ державну митну пол╕тику, та центрального органу виконавчо╖ влади, що реал╕зу╓ державну податкову пол╕тику, як╕ проте матимуть статус орган╕в державно╖ влади (пункт 82 розд╕лу ╤╤ проекту). Створення органу державно╖ влади без статусу
юридично╖ особи матиме насл╕дком для такого органу неможлив╕сть укладення договор╕в, зд╕йснення управл╕ння майном, а також неможливост╕ над╕лення такого органу бюджетними повноваженнями.
Зм╕нами, що пропону╓ться внести до законодавства, передбачено можлив╕сть «делегування» на визначених законом повноважень посадово╖ особи органу державно╖ влади посадов╕й особ╕ територ╕ального органу на п╕дстав╕ положення про такий територ╕альний орган. Це, однак, не в╕дпов╕да╓ частин╕ друг╕й статт╕ 19 Конституц╕╖
Укра╖ни, зг╕дно з якою органи державно╖ влади та органи м╕сцевого самоврядування, ╖х посадов╕ особи зобов'язан╕ д╕яти лише на п╕дстав╕, в межах повноважень та у спос╕б, що передбачен╕ Конституц╕╓ю та законами Укра╖ни. В╕дтак, зазначений конституц╕йний припис не передбача╓ можливост╕ делегування повноважень, визначених законом, ╕ншим органам чи посадовим особам, а тим б╕льше на п╕дстав╕ п╕дзаконного акта, яким ╓ положення про такий орган.
Низка положень проекту не в╕дпов╕да╓ конституц╕йним принципам
верховенства права та визначенню Укра╖ни правовою державою (статт╕ 1 та 8 Конституц╕╖ Укра╖ни), а також не врахову╓ правово╖ позиц╕╖ Конституц╕йного Суду Укра╖ни, у р╕шеннях якого неодноразово наголошувалося, що визначальними елементами верховенства права ╓ принципи правово╖ визначеност╕, ясност╕ ╕ недвозначност╕ правово╖ норми, оск╕льки ╕нше не може забезпечити ╖╖ однакове застосування, не виключа╓ необмеженост╕ трактування у правозастосовн╕й практиц╕ ╕ неминуче призводить до свавол╕ (абзац другий
п╕дпункту 5.4 пункту 5 мотивувально╖ частини Р╕шення Конституц╕йного Суду Укра╖ни в╕д 22.09.2005 року № 5, в╕д 29.06.2010 року № 17-рп, в╕д 11.10.2011 року № 10-рп).
При цьому, у висновку Головного науково-експертного управл╕ння Верховно╖ Ради Укра╖ни на проект Закону Укра╖ни «Про внесення зм╕н до Митного кодексу Укра╖ни та деяких ╕нших законодавчих акт╕в Укра╖ни щодо удосконалення структури управл╕ння у сфер╕ державно╖ митно╖ та податково╖ пол╕тики» (ре╓стр. № 2318-1 в╕д 14.11.2019), зокрема,
зазначено, наступне:
У зм╕нах до ч. 3 ст. 546 МК пропону╓ться встановити, що «кер╕вник центрального органу виконавчо╖ влади, що реал╕зу╓ державну митну пол╕тику, може делегувати кер╕вникам митниць окрем╕ повноваження, визначен╕ цим Кодексом, законодавством про державну службу та ╕ншими законами». Вважа╓мо за доц╕льне звернути увагу, що чинна Конституц╕я та законодавство Укра╖ни не передбачають використання р╕зних правових засоб╕в «перерозпод╕лу» повноважень м╕ж органами виконавчо╖ влади (на
в╕дм╕ну в╕д делегування повноважень орган╕в виконавчо╖ влади органам м╕сцевого самоврядування), до яких в╕дносяться, зокрема, «надання» (над╕лення) та «делегування» повноважень. Такий спос╕б вза╓мод╕╖ м╕ж органами виконавчо╖ влади не ╓ ч╕тко врегульованим у чинному законодавств╕. Тому застосування поняття «делегован╕ повноваження» у контекст╕ запропонованого закону ╓ незрозум╕лим ╕ викликатиме труднощ╕ у правозастосуванн╕. Доречно також зазначити, що на теоретичному р╕вн╕ поняття «делегування повноважень»
розум╕╓ться як догов╕рний двосторонн╕й акт ╕ передбача╓ як згоду суб’╓кта, який делегу╓, так ╕ згоду суб’╓кта, якому делегуються повноваження, на ╖х виконання. Очевидно, що такий спос╕б вза╓мод╕╖ не може застосовуватись м╕ж органами та посадовими особами, що мають в╕дносини п╕дпорядкування.
У пп. «в» п. 83 розд╕лу ╤╤ проекту пропону╓ться доповнити Закон Укра╖ни «Про центральн╕ органи виконавчо╖ влади» новою ст. 21-1 «Територ╕альн╕ органи центрального органу виконавчо╖ влади, що реал╕зу╓ державну
митну пол╕тику, та центрального органу виконавчо╖ влади, що реал╕зу╓ державну податкову пол╕тику», в як╕й передбачити, що центральний орган виконавчо╖ влади, що реал╕зу╓ державну митну пол╕тику, та центральний орган виконавчо╖ влади, що реал╕зу╓ державну податкову пол╕тику, можуть утворювати територ╕альн╕ органи без статусу юридично╖ особи. Необх╕дно зазначити, що Головне управл╕ння неодноразово, в експертних висновках на законопроекти з аналог╕чними пропозиц╕ями, звертало увагу, на необ╜рунтован╕сть
таких новел, перш за все, з точки зору ╖хньо╖ нерелевантност╕ приписам Основного Закону Укра╖ни, оск╕льки правовий статус окремого органу виконавчо╖ влади ╓ пох╕дним в╕д повноважень вищого органу у систем╕ орган╕в виконавчо╖ влади – Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни. Повноваження Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни визначен╕ в Розд╕л╕ VI Конституц╕╖ Укра╖ни та в Закон╕ Укра╖ни «Про Каб╕нет М╕н╕стр╕в Укра╖ни». Закон Укра╖ни «Про центральн╕ органи виконавчо╖ влади», у в╕дпов╕дност╕ до Конституц╕╖ Укра╖ни та Закону Укра╖ни
«Про Каб╕нет М╕н╕стр╕в Укра╖ни», визнача╓ орган╕зац╕ю, повноваження та порядок д╕яльност╕ центральних орган╕в виконавчо╖ влади Укра╖ни. Зазначений Закон ╓ загальним для вс╕х орган╕в виконавчо╖ влади Укра╖ни. Тому, вводити в текст зазначеного Закону окрем╕ положення щодо статусу територ╕альних орган╕в окремих центральних орган╕в виконавчо╖ влади не ╓ правильним, як з точки зору правово╖ доц╕льност╕, так ╕ з огляду на вимоги законодавчо╖ техн╕ки. По-перше, положення вказаного Закону регламентують загальн╕
питання орган╕зац╕╖, повноваження та порядок д╕яльност╕ вс╕х центральних орган╕в виконавчо╖ влади Укра╖ни та не передбачають виокремлення в правовому регулюванн╕ для окремих орган╕в. По-друге, можлива зм╕на функц╕онально╖ спрямованост╕ органу виконавчо╖ влади, а в╕дтак ╕ зм╕ни його назви (що знаходиться в компетенц╕╖ Каб╕нету М╕н╕стр╕в Укра╖ни) призводитимуть до необх╕дност╕ внесення в╕дпов╕дних численних зм╕н до Закону Укра╖ни «Про центральн╕ органи виконавчо╖ влади» для п╕длаштовування його припис╕в
п╕д приписи п╕дзаконного акту, зг╕дно з яким в╕дбуватимуться зм╕ни в систем╕ орган╕в виконавчо╖ влади, з чим категорично не можна погодитися.
Проектом вносяться зм╕ни до Закону Укра╖ни «Про державну службу» щодо можливост╕ припинення державно╖ служби за ╕н╕ц╕ативою суб’╓кта призначення на п╕дстав╕ скорочення чисельност╕ або штату державних службовц╕в, тощо без отримання згоди (а лише за по╕нформованост╕) виборного органу первинно╖ профсп╕лково╖ орган╕зац╕╖ (зм╕ни до ст. 87 Закону). Проте ця новела
виклика╓ сумн╕ви у ╖╖ об╜рунтованост╕. При цьому сл╕д зауважити, що така пропозиц╕я вже вносилася до парламенту у проект╕ Закону про внесення зм╕н до деяких закон╕в Укра╖ни (ре╓стр. № 2260 в╕д 11.10.2019) ╕, як вже наголошувалося Головним управл╕нням, зг╕дно з м╕жнародними стандартами, зокрема, нормами Конвенц╕╖ М╕жнародно╖ орган╕зац╕╖ прац╕ № 151 «Про захист права на орган╕зац╕ю та процедури визначення умов зайнятост╕ на державн╕й служб╕», 1978 р., передбачено вжиття в╕дпов╕дних умовам кра╖ни заход╕в,
спрямованих на п╕дтримку ╕ сприяння повному розвитков╕ та використанню процедури ведення переговор╕в щодо умов зайнятост╕ м╕ж зац╕кавленими державними органами влади та орган╕зац╕ями державних службовц╕в або ╕нших под╕бних метод╕в, як╕ дають змогу представникам державних службовц╕в брати участь у визначенн╕ цих умов (ст. 7 Конвенц╕╖). Конвенц╕я застосову╓ться до вс╕х ос╕б, зайнятих у державних органах, якщо т╕льки до них не застосовуються б╕льш сприятлив╕ положення ╕нших м╕жнародних трудових конвенц╕й.
Виключенням можуть бути за нац╕ональним законодавством службовц╕, котр╕ пос╕дають посади на високому р╕вн╕, чи╖ функц╕╖ звичайно розглядаються як т╕, що стосуються визначення пол╕тики чи управл╕ння, або службовц╕, чи╖ обов'язки мають суто конф╕денц╕йний характер (ст. 1). Вважа╓мо, що зменшення рол╕ соц╕альних партнер╕в у сфер╕ державно╖ служби не сприятиме прийняттю виважених р╕шень як щодо умов зайнятост╕, так ╕ щодо залучення найб╕льш квал╕ф╕кованих фах╕вц╕в.
Необх╕дно взяти до уваги, що
випадки, коли допуска╓ться роз╕рвання трудового договору з ╕н╕ц╕ативи власника або уповноваженого ним органу без попередньо╖ згоди виборного органу первинно╖ профсп╕лково╖ орган╕зац╕╖ (профсп╕лкового представника), визначаються у ст.ст. 43, 43-1 КЗпПУ. У законодавств╕ визначен╕ прац╕вники, згода профсп╕лок на зв╕льнення яких не вимага╓ться. ╤ серед них зазначен╕ кер╕вн╕ прац╕вники в державних органах. Поширення ц╕╓╖ норми на ус╕х державних службовц╕в ╓ недоц╕льним з м╕ркувань забезпечення р╕вних прав ╕
можливостей у сфер╕ зайнятост╕. Дискрим╕нац╕йн╕ ознаки ма╓ й пропозиц╕я не застосовувати у цих випадках й положення законодавства про працю щодо переважного права, обов’язку суб’╓кта призначення перевести державного службовця за його згодою на ╕ншу посаду. При цьому передбачено скасування чинно╖ норми Закону, зг╕дно з якою «державний службовець, якого зв╕льнено на п╕дстав╕ пункту 1 частини першо╖ ц╕╓╖ статт╕, у раз╕ створення в державному орган╕, з якого його зв╕льнено, ново╖ посади чи появи вакантно╖
посади, що в╕дпов╕да╓ квал╕ф╕кац╕╖ державного службовця, протягом шести м╕сяц╕в з дня зв╕льнення за р╕шенням суб’╓кта призначення може бути призначений на р╕внозначну або нижчу посаду державно╖ служби, якщо в╕н був призначений на посаду в цьому орган╕ за результатами конкурсу», що також вважа╓мо невиправданим.
Потребу╓ додаткового об╜рунтування пропозиц╕я проекту (зм╕ни до ст. 87 Закону Укра╖ни «Про державну службу) про вимогу розрахунку при зв╕льненн╕, оформлення ╕ видач╕ трудово╖ книжки протягом
п’яти календарних дн╕в з моменту зв╕льнення державного службовця у випадках, передбачених ч. 1 ст. 87 (скорочення чисельност╕ або штату державних службовц╕в, скорочення посади державно╖ служби внасл╕док зм╕ни структури або штатного розпису державного органу без скорочення чисельност╕ або штату державних службовц╕в, орган╕зац╕я державного органу), у пер╕од тимчасово╖ непрацездатност╕ державного службовця або його в╕дпустки. Вважа╓мо, що в╕дступ в╕д загально╖ вимоги трудового законодавства у цьому випадку
був би допустимим т╕льки за згодою прац╕вника/державного службовця. Адже це безпосередньо вплива╓ на можлив╕сть його подальшого працевлаштування ╕ реал╕зац╕ю права заробляти на сво╖ потреби власною працею та на сво╓часну оплату ц╕╓╖ прац╕…
