Літературний Портал "Т" :: Точка лiтературного кипiння.

Доброго дня чи ночi шановному панству!

Новий випуск розсилання Точки Лiтературного Кипiння - www.tochka.org.ua - до ваших послуг.

Тож читайте i пам'ятайте, що життя прекрасне.

Автор розсилання Ольга Клiпкова

Смерть не годна перетнути вiчного калейдоскопу життя!..

Вже вiдомi лауреати Шевченкiвської премii - 2005!

У номiнацii "Лiтература, публiцистика та культурологiя" перемогли Михайлина Коцюбинська (двотомник "Моi обрii"), Марiя Матiос (роман "Солодка Даруся"), Сергiй Кримський, ("Запити фiлософських смислiв", "Философия как путь человечности и надежды"), Микола Воробйов (збiрка поезiй "Слуга пiвонii"), та Михайло Слабошпицький (книга "Поет iз пекла" про Тодося Осьмачку).

* * *

Бренд "Андрухович" досi працює. Переконайтесь.

15 лютого вiдбувся концерт-презентацiя нового лiтературно-музичного проекту вiд Юрiя Андруховича „Andruxoid плюс”.

Вмiстити усiх бажаючих у досить компактнiй залi „Молодого театру” виявилося практично неможливо. А тi щасливцi, якi все ж таки завоювали собi „мiсце пiд сонцем” вiдчували себе досить некомфортно. Та дiйство, що вiдбувалося того вечора на сценi, було варте деяких незручностей.

Найголовнiше, тобто „Андрухоiда” вирiшили залишити на десерт. Спочатку ж глядачi побачили обiцяний назвою акцii „плюс”, який виявився презентацiєю нового довгоочiкуваного видання вiд iнтернет-порталу „Потяг-76”, куди увiйшли твори Олександра Бойченка, Андрiя Бондаря, Софii Андрухович та iнших.

I, нарештi, друга частина дала народу те, заради чого, власне, усi й зiбралися. Пiд аккомпанемент „старих знайомих”: польських музикантiв Миколая Тшаскi, Войцеха Мазулевськi та iталiйця Марiо Мореттi Андрухович виконав „Iндiю”, „Ямайку”, деякi з „Пісень для Мертвого пiвня”, а також здiйснив „свiтову премєру” (за власним висловом) поеми „Стас Перфецький повертається на Украiну”.

* * *

У Харкiв iде Покальчук. Зустрiчайте!

I не забудьте озброiтися iнформацieю про Метра:

http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=254

http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=273

http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=598

А найближчим часом читайте на ТЛК свiженьке iнтерв"ю з паном Покальчуком! I ще - далi:

* * *

«Ре-iнкарнацiя», або вечiрка з нагоди рiчницi переродження у кнайп-клуб вiдбулася 14 лютого у вiдомому в лiтературних колах Киeва клубi “Купiдон”. Арт-директор клубу Юрко Покальчук презентував публiцi повість “Ритм”, вже вiдому читачам ТЛК “Окружну дорогу”, а також запевнив гостей, що найближчим часом видасть ще двi книжки - “Забороненi iгри” та “Джунглi”.

Тодi публiка, вiдiрвавшись вiд канапок i спиртного, прослухала “бразилiанський” уривок з “Джунглiв”, написаний, як i вся книга, за мотивами навколосвiтнiх походеньок метра, i, розiгрiвшись достатньо для живого сприйняття надсильноi енергii, поринула в ритми проекту “Вогнi Великого Мiста”.

Спиртного, гарного настрою, спiву Iрени Карпи, конкурсiв та iнтелектуальних/псевдоiнтелектуальнх бесiд стало на всiх. I не дивно. Не дарма Юрко Покальчук, широким жестом показавши на вщент заповнену залу “Купiдону”, сказав: “Це все - моi друзi”.

* * *

Точка Лiтературного Кипiння продовжує крокувати Украiною у пошуку лiт.угрупувань. Якщо маєте iнформацiю про літ.угрупування вашого мiста, пишiть: k.o.s@ukrpost.net i потроху ми разом створимо панорамний огляд сучасного лiтературного життя по всiй Украiнi.

Не гортайте сторiнку в пошуках лiнка: www.tochka.org.ua

Кiлька слiв про авторiв - зайва рiч. Нехай читач складаe власнi “кiлька слiв”, без ангажування чи то навiть сугестii з нашого боку.

**************************************************************************************************************************

Колись чорне, як нiч, волосся, замацькане сивиною, висувалось з-пiд навдивовижу нового й елегантного капелюха, який стирчав, мов буряк серед суниць, зовсiм не пасуючи до вицвiлого коричневого плаща, таких же штанiв i мештiв.
Вiн впевнено сунув по дорозi, непокiрно визираючи на Свiт Божий з-пiд красивих вигнутих крис, раз-по-раз тулячи обмороженi руки до синiх губ i все ще теплого подиху. Музикант нi на мить не переставав прискiпливо розглядатись по боках. Сьогоднi вiн iшов в пошуках Смертi.

*

Надворi стояла осiнь. Все ще стояла, хоча зима вже невблаганно (Вблагайте ii, прошу!) пiдступала до неi, простягаючи довгi, пекуче холоднi пальцi. Iшла третя фаза нашоi улюбленоi депресивноi пори: час, коли всi до одного листя, мов люди пiсля розстрiлу, падають в багно.
Того дня, зранку, на вулицю виходив параноiдальний туман, покрутився, покрутив в носi i пошкандибав геть, а сонце й далі вперто не бажало дивитись на свiт наш неповторний.
Ще вiд початку тижня в мiстечко прийшла Смерть…

*

- Я… Чи боюся я смертi? - Герой розгублено завмер. - А чого?..
- Вона нiколи за тобою не прийде,-- перебив його Король. - Тiльки, коли ти будеш шалено тремтiти вiд жаху, по-звiрячому пiтнiти, тiкаючи, бiжучи, зриваючи серце з останнiх сил, з останнього подиху, збиваючи в кров тiло; тiльки, коли ти скляними очима заглянеш в ii - порожнi, бездонно-чорнi, загуслi безмiрним преляком, i розiтнуть вони твоє горло криком розпачу, ти зрозумieш ЩО таке СМЕРТЬ.

*

“Пристрелiть мене хто-небудь поки я щастливий!”
Фетс Уоллер

-------------

Прошу: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=575

**************************************************************************************************************************

список публiкацiй автора: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=79

1

тумани, тумани
молочнi лимани
обiрванi, прянi
розколотi гранi
розоранi зрання
без смутку чекання
крiзь призму благання
не знають смеркання
не бачили ночi
блукають, де хочуть
журнi поторочi
уяву лоскочуть

2

загублена стежка
кривулька мiнлива
веде аж до прiрви
мiж чорним i бiлим
там день розколовся
i в нiч провалився
вiд крику вендiґо
твiй голос змiнився
крiзь прянi тумани
я бачу острог
де цмулять вино
Василiск i Дажбог

3

тумани, тумани
єдвабовi плями
пухкi, мов пiр’iни
прозорi руiни
мене обступають
за руки хапають
прощення шукають
про спокiй благають...

**************************************************************************************************************************

***

- Що ти таке робиш?
- А що, не можна? Менi подобається його запах.
- Одеколону чи тiла?
- Здаeться, лише першого.
Ну, ти менi вибач, Андрiю...

***

Тому я й кажу, що у вас це взагалi класно вийшло.
...
Не хочеш ще коньяку? Зараз Богдан з балкону принесе.
Богдан!

***

Не може здивувати i поiзд, що рухається паралельно з нами. Вiн, можливо, хотiв би нас обiгнати, але не тi вже часи. Та й вiн старий.
I не зворушують велетенськi стави, якi майже находять на дорогу. Я навiть часто в уявi прокручував собi момент, як наше авто, не в змозi помiститись на смузi, злiтає та з шумом занурюється у воду. Але чомусь я не чув, щоб коли-небудь тут траплялось подiбне. Напевно, це просто моя тiнь.
I не дивує крутий поворот при в’iздi до Львова. Насправдi ж вiн тiльки для мене здається крутим. Вже нiщо не може мене на цьому шляху здивувати, але я, як малий, все ж радiю кожному разу, як святу. Здається, я ще й досi лишаюсь малим.

-----------------------

Повна версiя: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=412

**************************************************************************************************************************

список публiкацiй автора: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=30

1. минущiсть

звiдки ти все це винiс
плечi вiд руху стертi
цю потойбiчну сивiсть
цю передчасну смертнiсть

звiдки ти в свiт цей вирiс
простору й часу осердя
в цю пересiчну щирiсть
в цю поперечну впертiсть

може коли повiсять
тебе за твою сутнiсть
знайдеш досяжний мiсяць
у недосяжних буднях

Друга, третя, четверта частини тут: <http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=574>

**************************************************************************************************************************

список публiкацiй автора: <http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=41>

Епiграф:
Fecit indignatio versum

*Кип’ячена *вода
I *окрiп на *щоках
*Заливають *готику в *очi.

*Моя *чорна *хода
*Знов *породжує *жах:
*Я не *хочу!
Не *хочу!
Не *хочу!

Отже, наша критика. Маєте iнший погляд на висвiтленi видання, хочете полемiзувати з авторами критичних статей - надсилайте коментарi: k.o.s@ukrpost.net <mailto:k.o.s@ukrpost.net>

**************************************************************************************************************************

Яким маe бути сучасний украiнський детектив? Один з варiантiв вiдповiдi на це питання - призер “Коронацii слова”, - детективний роман Eвгенii Кононенко “Iмiтацiя”. Неабиякий успiх цiй книзi пророкував не хто-небудь, а сам Андрiй Курков. Звичайно, його думка не є „останньою iнстанцieю”, але все ж таки iгнорувати найбiльш продаваного автора украiнськоi сучасностi теж не варто.

За висловом Тамари Гундоровоi, цей роман “повнiстю занурений у реальнiсть iмiтацii”. Написаний на перетинi детективу, трилеру, кiносценарiю та iронiчно-саркастичного нарису, вiн не належить до жодного з цих жанрiв, а нiбито iмiтуe кожен з них. Та й сама реальнiсть у творi видається дещо “iмiтованою”. Це e досить вдалий хiд: з одного боку це звiльняe твiр вiд дотримання будь-яких жанрових вимог, а з iншоi - дозволяe казати i показувати речi з зовсiм iншого, нетрадицiйного боку. Адже широкi вимоги висуваються до оригiналiв, а це - усього лише iмiтацiя. Тут припустимо все: i занадто слабка, як
для справжнього детективу, сюжетна лiнiя, i дещо штучна iнтрига, i не завжди доречне застосування „модноi” англомовноi лексики...

До “плюсiв” цiei книжки можна вiднести наявнiсть чiтко окресленоi головноi iдеi, яка формулюється вже на самому початку i дотримується до самого кiнця. Це - життєве кредо однiei з героiнь: „нiчого в свiтi кращого немає за genuine („справжнiй”, „натуральний”, - англ.) i нiчого гiршого немає за imitated („iмiтацiя”, „пiдробка”, - англ.). Власне, вже це заслуговує на те, щоб звернути увагу на цю книгу. Адже шукати iдею в творах, наприклад, росiйських, „законодавцiв” детективного жанру: Марiнiноi або Донцовоi, - справа надзвичайно невдячна...

Взагалi, роман ставить досить велику кiлькiсть проблематичних питань: „Що таке сучасна украiнська “iнтелектуальна елiта”? ”, „Де вiдбувається справжнe життя: у шикарнiй квартирi в самому серцi столицi, чи у рiднiй старiй хатинцi на Сапернiй слобiдцi?”, „Як вiдрiзнити справжнiй талант вiд дешевоi iмiтацii?” тощо.

Ще одна характерна деталь твору, - це досить вiдверта антиамериканська спрямованiсть. Ось що-що, а це в нас люблять. Деяких авторiв хлiбом не годуй, - дай покритикувати “бiсових янкi”. I що це за мода? Найкращий спосiб довести недосконалiсть - створити щось лiпше. I якщо комусь так не до вподоби славнозвiсний “American lifestyle”, то, замiсть того, щоб присвячувати цiлi трактати його недолiкам, - покажiть щось краще. Чомусь переважна бiльшiсть усiх „антиамериканських” дiячiв все ж таки бажає отримувати гонорари в зелених американських „у.о.”, а не в нацiональнiй валютi...

Отже, резюме: ми маємо детективний роман (хоча таке жанрове визначення є досить умовним) середньоi якостi з елементами трилеру, кiносценарiю i фiлософii. Вiн цiлком пiдiйде для заповнення вiльного часу, якщо вам не хочеться анi особливо напружувати мозок для розвязування цiлоi низки загадок, анi спускатися до рiвня „бульварних” романiв.

***************************************************************************************************************************

Все ж таки мало тепер пишуть книжок, якi б читати було неважко i, в той же час, не соромно; легесенько, проте й цiкаво. “Казка про калинову сопiлку” Оксани Забужко читалася саме так. Не скажу, що чомусь вона повчає... та на те вона i “Казка...”, щоб розважати читачiв, щоб дарувати естетичну насолоду. Причому в панi Оксани, за допомогою нескiнченних порiвнянь, це виходить напрочуд iдеально i природно.

Якщо порiвнювати з “Польовими дослідженнями...” - я б сказала 1:1, бо там змiст переважає, тут - форма. Не буду забагато цитувати (всiм вiдомi славнозвiснi Забужковi речення), тож наведу будь-який малесенький уривочок з тексту: “... i там iй нагло вдарив у нiздрi, аж повен рот слини набiг, той самий солонкуватий i гострий, мов залiзна клямка, пах - був цим разом такий густий i масний, що, здавалось, земля в тiм мiсцi парує, забиваючи рiвномiрне прiсне оддихання води: отут, вихопилося з неi, звiдкись аж iз-пiд грудей, як iз колодязя, голос теж не ii, а мов позичений...” Ну то й як? Пiзнаєте? Емоцii, море епiтетiв, порiвнянь i, як завжди, “забула-що-таке-крапка”. Та то й на краще. Так цiкавiше!


В основу книжки покладено народну “Казку про вбиту сестру i калинову сопiлку”, записану Л.Жемчужником. Саме казка стала для автора фундаментом для фiлософського oбґрунтування “жiночоi трагедii Каiна i Авеля”, в якiй визначальну роль вiдiграв шлюб сили зла iз людською душею. Розiбравшись у стосунках мiж жiнками-сестрами, якi подiленi на “бабину дочку” i “дiдову дочку”, письменниця подає повiсть як iсторiю грiха.
Жорстока казка. Жорстока iсторiя. Щось в нiй не вяжеться постiйно, але в тому i є шарм, казковість, якщо хочете.

“...прийшов, слава-тобi-Господи, шепотiла вже й нестак радiсно, як iз полегкiстю, зачувши його коло себе, - але вiн зараз же немов даленiв, захмарений i невдоволений: чому за те, що я прийшов, славиш Бога, а не мене?..” Трошки моторошно. Проймає. Бере. Гiдно.

Цiкавий момент: авторка жодного разу не дає нам зрозумiти реальну сутнiсть дiвчат, бiльше: читаючи твiр, навпаки, вiдчуваєш неабияку симпатiю до Ганни i навiть деяку вiдразу до Оленки. Хоча... може це й було метою панi Оксани? Зобразити “зло” позитивним, а “добро” негативним, Каiна - жертвою, а Авеля - хижаком? Такий собi змiстовий оксюморончик...

Не знаю. Але вийшло досить-таки цiкаво, модерново i, повторюю, жахливо. А щодо ексклюзивного мiсця, брунатного сплеску (то я про сопiлчину пiсеньку) - ефектно, але воно губиться серед усiei цiei фiлософiчностi та iнтелектуальностi. Хотiлося б iдеального запаморочення до фiналу, а не такоi, вибачте, дитячоi лажi на десерт. Та, все ж, виявилося досить смачненько i по-дорослому, а ложка дьогтю в цiй тарiлцi з медом майже нiчого не зiпсувала. Не за правилами, скажете? А хто вам сказав таку дурницю, що має бути за правилами?

Зустрiнемось за два тижнi або на www.tochka.org.ua!

Маєте запитання, пропозицii, цiкавi матерiали - звертайтесь: k.o.s@ukrpost.net

Бережiть себе i своiх близьких.