Літературний Портал "Т" :: Точка лiтературного кипiння.

Доброго дня чи ночi шановному панству!

Новий випуск розсилки Точки Лiтературного Кипiння - www.tochka.org.ua - до ваших послуг.

Тож читайте i пам'ятайте, що життя прекрасне.

Автор розсилання Ольга Клiпкова

...де e обряд – там i гра. Грою e всi свята, веселощi, весiлля, похорони, родини, веснянки, зажнивки i все таке. Граючи думкою, фiлософи будують мисельнi споруди, спiвтворцi – пiснi та вiршi, музики – ладнi звуки, будiвничi – будови, гра людину все більше й більше заполоняє. Гра, брати моi, дає бажання жити. Гру ведуть королi, полiтики, суддi та вознi, дослiджуючи злочин. Гру ведуть єретики й вiдступники вiд догматiв, творцi невiрства та сект. Одна гра освячена традицieю, а iнша традицii ламаe...

...I це тому, що найбільший з усiх гравцiв – Господь Бог, вiд гри якого створився свiт, бо всяке творiння – це гра.

Валерiй Шевчук,

Око прiрви

Ц I К А В И Н К И

* * *

У Точки Лiтературного кипiння нарештi з'явився форум – мiсце активного спiлкування про перспективи i ретроспективи в лiтературi, про саму Точку, i – не без натиску однiєi особи – про команду Точки. Тому, якщо ви, шановне панство, маєте що сказати або вам цiкаво, що кажуть iншi – ласкаво просимо.

Так само, як майбутнiх супутникiв життя можна надибати у чатi, з темою дипломноi (бакалаврськоi, курсовоi, науковоi, творчоi) роботи можна випадково зустрiтись на лiтературному форумi... 

 * * *

I знову – кiнематограф i лiтература. Кореляцiя та взаємодопомога. А саме:

Дитяча пригодницька комедiя "Лемонi Снiкет: Тридцять три нещастя" (Lemony Snіcket's A Serіes of Unfortunate Events) вiдразу після прем'єри вийшла на перше мiсце по касовим зборам у пiвнiчноамериканському прокатi, зiбравши за минулi вихiднi 30,2 мiльйони доларiв.

Фiльм знято за творами одного з найвiдомiших дитячих авторів сучасностi - Лемонi Снiкета. В основу сценарiю фiльму про пригоди трьох сирiт Бодлер покладена перша книга серii, "Кепський початок". Сценарiй до картини разом з Денiелом Хендлером (справжнє iм'я Лемоні Снікета) написав Роберт Гордон ("Люди в чорному-2").

* * *

Поки ми святкуємо, у свiтi творяться дива...

«Новий твiр виготовив вiдомий омський художник-мiкромiнiатюрист Анатолiй Коненко. У переддень Нового року він випустив ексклюзивне видання казки "Морозко".

Том "Морозко" розмiром 5 на 7 см виготовлений з найтонших листочкiв льоду, якi вiдливалися в спецiальнiй формi. Кожну сторiнку художник на кiлька хвилин заносив з морозу до майстернi й писав акварельними фарбами один рядок, пiсля чого вiдбувалася нова заморозка. Аркушi зшитi найтоншою прозорою волосiнню.

Анатолiй Коненко вiдомий як творець цiлоi бiблiотеки мiкромiнiатюрних видань iз паперу та iнших матерiалiв. За його словами, це крижане видання - перше в його творчiй бiографii.

Художник має намiр видати цiлу серiю таких крижаних казок, якi будуть зберiгатися й показуватися глядачам у спецiально обладнаному холодильному стендi. П'ять рокiв тому майстер потрапив до Книги рекордiв Гiннесса за виготовлення найменьшої у свiтi книги - томика чехiвського "Хамелеона" розмiром 0,9 на 0,9 мм.»

Д I Й О В I     О С О Б И

Отож, людина, яка виявляє неабияку цiкавiсть до Точки Лiтературного Кипiння. Людина, твори якоi ви, шановне панство, легко зможете знайти на Точцi. З цiєю людиною ви можете спiлкуватись у форумi. Менi навiть важко говорити про ii справжнe – або й несправжнe – iм'я.

Можете називати його Юрieм Лiтером.

Як я знайшов "Точку".

Якщо видумувати гарнi iсторii та оброслi мiфи, то я б сказав, що такий

обiзнаний у лiтературних сайтах, кожен день прочитую по декiлька статей чи

лiтературних творiв. Це зовсiм не так. Насправдi ж я досить пасивно

користуюсь Iнтернетом. I "Точку" знайшов випадково в пошуковiй системi

Google. При чому я шукав зовсiм не лiтературний портал, а iнформацiю про

якогось маловiдомого чеського письменника для свого однокласника. Такi

банальнi речi роблять наше життя цiкавiшим. Тому можна погодитись, що це

"Точка" мене знайшла.

(...отак до нас i приходять люди. Слава маловiдомим чеським письменникам!)

Чим мене зацiкавила "Точка"?

Тим, що ii творцями є молодi iнiцiативнi люди, якi працюють заради iнтересу.

Ну, це я так вважаю. Можливо, в них є ще й iншi причини? Другою причиною є

те, що я вiдчуваю себе трохи подiбним до них. Третьою причиною - я ще не

зрозумiв, чому саме менi подобається "Точка", тому прикриваюсь першими двома

пунктами :)

А ще менi цiкаво, про що пишуть iншi люди. Я не пропускаю жодноi публiкацii,

навiть усi новини, бiографii та iнтерв'ю читаю. Це прогрес, бо я ненавиджу

читати за монiтором. Виходить, що "Точка" мене притягує своєрiдним

лiт-гравiтаційним полем. Навiть так :)

А тепер нудна частина. Хто такий я.

Всi кажуть, що про себе важко судити. Я не виняток. Я можу дати вам свою

адресу, домашній та мобiльний телефон. Але я не дам. Зовсiм не вважаю себе

за творця художньо цiнних творiв. Я занадто самокритичний, щоб давати iм та

собi оцiнку. Можливо, комусь буде цiкаво, чому я пишу невеликi речi. Це не

тому, що лiнивий чи не маю, про що сказати. Просто не хочеться бути лише

друкарською машинкою, яка штампує стандартнi заготовки. Тому твори короткi

та є майже прямим вiдображенням моiх думок. Про що я пишу? Про себе, але

так, що встигаю охопити й усiх людей зразу, якi оточують мене, суспiльство,

яке формує мiй свiтогляд.

Спочатку я навiть не думав публiкуватись, та потiм стало якось цiкаво. Не

знаю, як читачам. Я не стараюсь бути популярним чи епатажним. Якщо чесно, то

лiтература - це лише моє хобi. Я навiть не усвiдомлюю перспективи своєї

мiнi-творчостi. I начхати на людей, якi пишуть задля корисних цiлей, якi

штучно пiдбирають теми для творів в залежності вiд "потреб ринку", якi

всiляко розкручують свiй бренд (торгову марку/прiзвище, називайте, як

хочете). I бажаю собi, щоб моя позицiя щодо цього не змiнювалась.

Судіть про все самi. Можливо, моi твори здадуться комусь наiвними,

незрозумiлими (тому й нудними), але слова не завжди означають те, що в них

закладено людською логiкою. Власне, я й особливо не намагаюсь писати щось

абсолютно логiчне. Все майже iнтуiтивно, можна навiть сказати iнстинктивно

(декотрi ж розумнi дядьки кажуть, що ми лише добре розвинутi мавпи? не дуже 

радiсно, тому iгнорую цю теорiю).

Якщо комусь здасться, що я песимiст, зразу кажу - неправда. 

Я 

оптимiст, який

неголосно, але впевнено надiється на позитив.

C L O S E  T O  T H E  F L A M E

Вибране iз здобуткiв авторiв Точки. Вибране для них самих, їхнiх колег та широкого читацького кола. Якщо ви поки що належите до останньої категорiї, сподiваюсь, тепер вже знаєте, де i як розмiстити власнi здобутки?

Не гортайте сторiнку в пошуках лiнка: www.tochka.org.ua

Кiлька слiв про авторiв – зайва рiч. Нехай читач складаe власнi “кiлька слiв”, без ангажування чи то навiть сугестii з нашого боку.

**************************************************************************************************************************

Маргарита Лангенбах

Нудьга

(уривки) 

А вона знов чiпкими пальцями схопилася за моє серце. Пiдкралася котячою
ходою, обiйшла ззаду i вчепилася. Липкi струменi холоду закрутилися навколо голови,
всоталися у шкiру i поповзли нутром. Такий викiнчений, чарiвний iнiй на деревах - чи
так само вiн виглядає зсередини тебе?
Вона. Iм"я iй нудьга. Нахлiбниця вона безсовiсна. Отак припреться, завжди незвана гостя, i починає смоктати. Так добре ще, коли вона забирає надмiрну гарячковiсть у побутових справах. А коли ця гадина ласує моiми iдеями, моiм натхненням, коли я сiдаю за папiр, i кожне написане слово викликає спазм, з кожною намальованою лiнiєю до горла пiдступає нудота i хочеться просто заплющити очi, безсило кинувши руки долi.... Я зiгрiваюсь. Мене грiє ненависть до негiдницi. Але ж ненависть теж квола. Всеiдна паразитка....

- Слухай, чого тобi треба? Якого ти причепилася до мене?

*

Тягнуся за пляшкою, яка вже годину як видихається на столi, але розумiю, що не полiзе, i безсило опускаю руку.

... Вами легко керувати...

*

Зрозумiй, я фiльтр. Я система контролю. Оберiгаю вас вiд вас же самих, але, на жаль,
не всюди встигаю. Без мене ви б довго не протягли, зносилися чи познищували одне
одного своїми спалахами генiальностi...

 -------------

Не бажаєте читати клаптi?

Прошу: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=264

**************************************************************************************************************************

Сашко Ушкалов

список публiкацiй автора: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=24

втома вповзає у мiсто

ростиславовi мельникову

втома вповзає у мiсто
наче старий iкарус
втома щовечора губиться
в наших дiрявих кишенях
мiж цигарки i льодяники
падають частки всесвiту
може, вони i e
останнi живi мiшенi

може, десь там ми будемо
душами схожi на лотоси
може, десь там осипається
ґотика на асфальти
втома вже сьомий день
вовтузиться i вовтузиться
мабуть, приходить край
поезii аванґарду

втома вертає назад
туди, де за нас все продумано
де нiч пiдозрiло пахне
ватою й медикаментами
де гусiнь залазить у бороду
сонному волоцюзi
де починається драйв
i розлiтається дзеркало

**************************************************************************************************************************

Вiта Велес

СВЕМА. Кадр 5

(уривки)

Замiсть епiграфу:
_Мне вчера мерещилось лето:
Всё обезображено цветом,
Сожжено сиянием дня.
Снова это пугает меня..._

Ми нiколи не знаємо, чого хочемо. Або нi, не так: коли чогось хочемо, ми про це не знаємо. Або ще краще: ми точно (?) знаємо, коли чогось не хочемо.

[ сентенцiя №47]
Omnia vincit amor et nos cedamus amori...

Навiть не намагайся роздiлити мене на частини;

***

Я повзаю кiмнатою, зробленою iз сiрниковоi коробки (сiрники "Брянск" за 7 копiйок). Як намисто, що розсипалось, як бiсер, збираю своi атоми докупи: в мене на очах вони дiляться на новi й новi одиницi:
No EXIT
No ENTRANCE

Omnia vincit amor et nos cedamus amori...
[ сентенцiя №47]

* * *

Пiдмети мене; хоч потiм викини у смiтник, аби тiльки моi атоми були разом! Хоатично, але лише б тiльки разом!
Півтори години - i новий день.
Півтори хвилини - i новий світ.
Півтори секунди - i нічого не сталося/глобальнi змiни. [ сентенцiя  №47]
Я не дихаю.
Намагаюся не дихати.
Не хочу дихати.
Не хочу хотiти намагатися зникнути.
No EXIT
ENTRANCE
Повернутися i вийти крізь вхiдні дверi?

Omnia vincit amor et nos cedamus amori...

Повна версiя: http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=381

**************************************************************************************************************************

Юрiй Лiтер

список публiкацiй автора: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=47

Хворобливий стан

Беге! Б.г. мотики
Мор-лижi* свинки
Пхе тхе тхне дме
Гор-шоста-нота**-нка болить
Беге-беге! Моi тваринки

* ski
** ля
______________
20 грудня 2004р.

**************************************************************************************************************************

Катерина Пiтєнiна

список публiкацiй автора: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=3

Довершенiсть

З морозивом злижи весь бруд своiх долонь.
Розбий брунатне скло комiчних окулярiв.
Створи шалений струм. Опiсля – охолонь.
Або ж – ходiмо в лiс.
По хмари...

Вiдмовся вiд дощу. Вiн терпне вiд вiдмов.
Врятуй себе від болю буденним цитрамоном.
Полиш банальний кiч. За будь-яких умов.
Спини загибель сонця...
I пiвонiй.

Пробач вiкну за нiч. А спомину – за сон.
Прошепочи обом свiй млявий докiр.
На постiль вилий фреш. I склянцi в унiсон
Перетвори ненависть
На неспокiй...

 **************************************************************************************************************************

Эллана

Список публiкацiй автора: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=60

Старий асфальт

Невгамовний потiк машин
безперервно ґвалтує дорогу.
Покалiченi ребра шин
мимоволi крокують у ногу
так, що стогне старий Асфальт,
потираючи сиву спину.
Вiн стомився. Хіба це жарт? -
Все катують його без упину,
рiк за роком, вночi i вдень,
ще й щомитi плюють у душу.

Йому б тишi - хоч кiлька жмень.
I щоб жоден мотор не порушив.
Йому б в луки, де тиховiй,
де пахучi ростуть морошки...
Посмiхнувсь вiд солодких мрiй - 
i розгладились давнi зморшки.

А за рани старi чiплявсь
гусенищами трактор впертий.

Затрiщав дiд Асфальт - i здавсь.

Вiн стомився.
Вiн хоче вмерти.

червень, 1997

К Н И Ж К А.  П Р О С Т I Р  П Р И Д А Т Н О С Т I

Отже, наша критика. Маєте iнший погляд на висвiтленi видання, хочете полемiзувати з авторами критичних статей – надсилайте коментарi: k.o.s@ukrpost.net

**************************************************************************************************************************

* Олексiй Демченко

 “Плач Eремii” Грицька Чубая

 Кружляє свiт. Мовчить, як треба крику.
I правда топиться в брехнi чи не щодня.
Невже i я впаду у нього й зникну
Безболiсно, безлико, навмання?

В культурi кожноi краiни є постатi, яких можна назвати “лiтературними грандами”. Вони мають величезний творчий доробок, iхнi книги видаються мiльйонними тиражами, а iх iмена e брендами, такими, як “Davidoff” або “Paco Rabanne”.

В сучаснiй українськiй лiтературi до таких “грандiв” можна вiднести Павла Загребельного, Юрiя Рогозу та одну з найновiших зiрок (хоча й небагато хто повязує його iмя саме з українською літературою), автора усiх “дозорiв” – Сергiя Лукяненкa.

А e iншi. Автори, чиi iмена рiдко одразу спадають на думку, коли тебе просять назвати “вiдомих украiнських письменниkiв”. Їх творчiсть не є такою масштабною, на їх книжках нiколи не ставиться штамп “бестселер”. Це є iнший свiт. Свiт для обраних. Зi своiми правилами i своiми законами. I, можливо, що саме в його глибинах ховається таємнича загадка нацiональноi душi.

Грицько Чубай (1949 – 1982) – батько лiдера гурту “Плач Єремії” Тараса Чубая. За словами Iвана Дзюби, вiн був “однiєю з найпривабливiших i найзворушливiших легенд украiнського безчасся 70-80х рокiв”. Вiн прожив лише 33 роки. Магiчне число, магiчне життя, магiчна творчiсть, дивовижним чином пронизана мотивами обраностi та винятковостi...

Книга “Плач Єремii” є зiбранням творiв, написаних протягом усього його життя. Сюди увiйшли кращi з його юнацьких вiршiв, найповніша версiя збiрок “Пятикнижжя”: “Постать голосу”, “Вертеп”, “Вiдшукування причетного”, “Плач Єремii”, “Свiтло i сповiдь”, авторськi переклади творiв Антонiо Мачадо, Габрiели Мiстраль, Тадеуша Ружевича, Олександра Блока та Франтiшека Лiпки, а також спогади про Грицька Чубая, написанi його близькими та друзями.

У багатьох вiршах одразу ж пiзнаються тексти пiсень гурту „Плач Єремii”. Це i “Марiя”, i “Коридор”, i “Коли до губ твоiх...”,  й iнші. Пiд час iх читання немов би чується голос Тараса, який натхненно виконує твори батька під надзвичайно красивий музичний супровiд ...

Творчiсть Грицька Чубая надзвичайно рiзнопланова. Це – настроєва поезiя. Для того, щоб зрозумiти ii сутність, ii треба читати пiд вiдповiдний настрiй. Його твори дуже рiзнi. Деякi з них сприймаються одразу, для розумiння iнших потрiбен деякий час. Деякi нагадують гру слів i не сприймаються зовсiм. Та за одне лишень „Коли до губ твоiх...” можна пробачити багато чого...

Iнформацiя по книзi: Грицько Чубай. Плач Єремії. Львів: Кальварія, 2001.
ISBN: 966663015X

***************************************************************************************************************************

 * Роман Лихограй

“Брухт” Павла Загребельного

Новий роман Павла Загребельного, не вiдкриває читачевi нових авторських пiдходiв. Загребельний не зрадив своєму стилю та манерi оповiдi. Вiн пише, як i писав: широко, подекуди, аж надто у своїй описовостi чи роздумi, який головний герой розтягує ледь не на півжиття; наганяючи час від часу нудьгу, через бiднiсть на зовнiшнi подii; переобтяжуючи iнтелектуалiзмом i без того великi епiчнi форми.

“Брухт” – роман, 9/10 сцен якого, вiдбувається у чотирьох стiнах. Тобто у восьми, бо казково багата коханка Совинського – головного героя, мабуть, у вiдповідь на американський пентагон, збудувала свiй окта. Вирватися з нього чоловікові вдається лише подумки у спогадах. Але й те не надто часто. Тому то конфлікт... (важко сказати розгоряється) ...починає пiдгнивати саме у цьому будинку-октагонi. Конфлікт, звiсно, внутрiшнiй. Зовнiшнiй практично відсутнiй. Зовнiшнi подii взагалi можна описати у 5 реченнях. Ну я уже згадував про бiднiсть на них у Загребельного. Отже, випадково потрапивши у середовище корумпованих акул бiзнесу, якi наживають шалений капітал на фiнансових махiнацiях з продажу ексклюзивного металобрухту за кордон, Совинський у контрастi, з особливою чуттєвiстю змушений подивитись на минувшину, а особливо на сучаснiсть своєi краiни та свого народу. Спостерiгаючи переоцiнку вiчних цiнностей, продажнiсть, сiрiсть, егоїстичну жорстокiсть, він веде постійну боротьбу за своє власне “я”. Але розкiшне багате життя усе ж поступово перетворює Совинського на такий самий брухт, яким торгує його багата господиня.

Можливо, щоб показати особливу гостроту ситуацii, що склалася, автор деякi моменти гiперболiзує настiльки, що зявляється присмак маразму. Перебiльшення достатньо поширене в сучаснiй українській літературi, але не скрiзь воно потрiбне. Менi це не подобається. Або описуємо реальнiсть, або маримо нереальнiстю. А певнi моменти “Брухту” дивляться аж надто неправдиво. Не цiкаво читати вигадку, у яку ти анiтрохи не вiриш.

“Брухт” – особливо сильно наповнений термiнологiєю, афоризмами, iсторичними, соцiологiчними, лiтературними та iншими фактами. Iсторик за фахом Совинський виявляється надзвичайно обiзнаним не лише в нiй. Та й коханка його на диво не дурна. Багато цiкавоi iнформацii, але й набридливе почуття iнтелектуального комплексу неповноцiнностi. Може це i не так, але виникає враження, що письменник завiдома ставить себе вище за читача.

I ще один цiкавий момент: еротизм у романi. Наш Совинський виявився справжнiм дон жуаном. Ну та добре з ним. Вiн холостяком, якому трохи за 40. А от у пана Загребельного уже правнуки. Уявляю собi дiдуся, що з таким запалом i подробицями розповiдає про походеньки свого героя, i не можу не всмiхатися. Не солiдно якось. Досить модно останнiм часом, але не солiдно. Хай би молодшi писали. Ну це особисто моя думка. Душа може завжди лишатись молодою.

Загалом же роман для тих, кому проза Загребельного подобалась i раніше. Кому це здавалось нудно i важко для сприйняття, залишиться так i тепер. Тому, читайте тi, хто читав. Тим у кого не вдавалось, не раджу.

Всяка еволюцiя напрямкiв є закон, обов’язковий для всякого мистця, – закон, якого уникнути не можна. Не перетравивши органiчно футуристичного здвигу, наприклад, не можна стати нашому сучасниковi конструктивiстом. Не переживши конструктивiзму у своiй творчiй роботi – не можна думати про справжню завтрашнiсть художнього продукту. Немає нiчого більш безнадiйного, як принципiяльна i у всяких обставинах орiєнтацiя на банальнiшi форми реалізму в лапках та натуралiзму, що на них ми виросли.

Лесь Курбас,

Шляхи “Березоля”

Зустрiнемось за два тижнi або на www.tochka.org.ua!

Маєте запитання, пропозицiї, цiкавi матерiали - звертайтесь: k.o.s@ukrpost.net

Бережiть себе i своїх близьких.