Стамбул — найб╕льше м╕сто Турецько╖ республ╕ки ╕ одне з найдавн╕ших у ╢вроп╕. Фото: Семен Павлюк
╤накше кажучи, про Царград — рос╕йською, ╤станбул — турецькою, не столицю Туреччини.
Стамбул — найб╕льше м╕сто Турецько╖ республ╕ки ╕ одне з найдавн╕ших в ╢вроп╕. У далекому минулому — це В╕зант╕й (600 р. до н. е.), Константинополь (з 330 р.) — столиця Римсько╖ ╕мпер╕╖ до 395 р., дал╕ до 1453 р. — столиця В╕зант╕╖, пот╕м ╕мпер╕╖ Османа ╕ просто Туреччин╕ до 1923 р. Нин╕ — мегапол╕с з населенням понад 10 млн. чол.
Продовжу╓мо публ╕кац╕ю дорожн╕х запис╕в географа-кра╖нознавця Семена Павлюка, молодого, але вже дуже досв╕дченого мандр╕вника. В╕н розпов╕да╓ про день в Стамбул╕.
Опис вражень в╕д великого м╕ста — завдання наст╕льки всеосяжне, що я найчаст╕ше нав╕ть ╕ не починав. Проте Стамбул... Я люблю це м╕сто ╕, кожного разу покидаючи його, точно знаю, що повернуся ╕ ще раз пройдуся по Пера ╕ побачу фланування корабл╕в по Босфору. Зараз лише дов╕льно посмика╓мо за нитки спогад╕в про це м╕сто, яке одночасно умудря╓ться бути останн╕м мегапол╕сом ╢вропи ╕ першим, — Аз╕╖.
Отже, Свята Соф╕я ╕ Блакитна мечеть. Зовн╕ Св. Соф╕я (IV стол╕ття) ╕ Блакитна мечеть (XVI-XVII ст.) — справжн╕ поеми в камен╕. Хоч ╕ трохи р╕зн╕: Блакитна мечеть — явний ориг╕нал, а Соф╕я — адаптований переклад (аж надто неприродно виглядають поряд з блюдцевидним куполом ол╕вц╕-м╕нарети). Дивитися на них — одне з головних занять гостей м╕ста, як╕ наповнили площу Султана Ахмета, що розкинулася м╕ж шедеврами.
Цього разу в Св. Соф╕ю я так ╕ не потрапив через в╕дсутн╕сть належного ф╕нансування, а ось Блакитна мечеть безкоштовна для входу, чим я вмить скористався. Проблема була в тому, що тим же скористалася ще пара сотень турист╕в.
П╕д час намазу Блакитна мечеть закрита, так що публ╕ку-без-Аллаха-в-серц╕ пускають в пер╕од м╕ж молитвами, поки в храм╕ йде прибирання. Саме тому вдень усередин╕ Блакитно╖ мечет╕ можна знайти все, що завгодно, окр╕м В╕дчуття Храму, яким мене завжди ╕ полонять мечет╕. Внутр╕шн╕й дв╕р наповнюють звичн╕ торговц╕ лист╕вками ╕ «л╕цензован╕ г╕ди», як╕ липнуть до вас, як мухи до рахат-лукуму. Втеча всередину мечет╕ не приносить полегшення. У храм╕ йде прибирання. Шум пилососа, гом╕н турист╕в, шелест╕ння
пакет╕в ╕з взуттям ╕ спалахи фотокамер не дають в╕дчуття спокою, духовност╕ мечет╕ (нехай нав╕ть це храм ╕ не тво╓╖ в╕ри). Краще приймати Блакитну мечеть за великий музей розпис╕в. Тонка синя в'язь, що покрива╓ колони ╕ стелю, д╕йсно чудова.
Вулиця Д╕ван-Йолу — це увита рекламою «Тверська» Старого Стамбулу. Стародавн╕ мечет╕ та мавзоле╖ щасливо йдуть рука в руку з бут╕ками ╕ магазинами св╕тових торгових марок в╕д «Макдональдса» до «Гучч╕». Вулиця символ╕чно зак╕нчу╓ться площею Беяз╕т, де в оточенн╕ довершених венец╕анських голуб╕в дивляться один на одного масивна мечеть Беяз╕т ╕ Стамбульський ун╕верситет (заснований в 1453 р.). Перша — вт╕лення традиц╕╖ ╕ духовност╕ з розписом, дуже схожим на Блакитну мечеть. Друга —
символ устремл╕ння в майбутн╓ св╕тсько╖ осв╕чено╖ нац╕╖. П╕дтвердження мо╖х сл╕в — скульптура Ататюрка (Кемаль Ататюрк — перший президент Турецько╖ республ╕ки, 1918-1938 рр.), що йде в компан╕╖ двох студент╕в на територ╕╖ ун╕верситетського кампусу, — дуже милого парку, повного розслаблених п╕сля (або зам╕сть?) занять студент╕в.
Та варто зробити пару крок╕в уб╕к — ╕ Стамбул зм╕ниться. Зникнуть охайн╕ ╓вропейськ╕ будиночки з пал╕садниками. Вулиц╕, що зб╕гають вниз до Мармурового моря плутаються, утворюючи справжн╕й лаб╕ринт. Це б╕дняцький квартал. Якщо йти по схилу в╕д Босфору, то б╕дняцький Стамбул плавно перейде до Стамбулу торгового. Виявити межу дуже легко за вив╕сками магазин╕в ╕ кафе ламаною рос╕йською мовою. Тут жорстка повулична спец╕ал╕зац╕я — на ц╕й вулиц╕ торгують чолов╕чим взуттям, на сус╕дн╕й —
ж╕ночим ╕ т.д. Вдень тут кипить життя. Все, що виставлене на продаж, — взуття, одяг, — виготовлено в п╕двалах навколишн╕х будинк╕в. У м╕ських властей ╓ гранд╕озн╕ плани ╕з виселення цього ринку на задв╕рки, а Старий Стамбул до площ╕ Беяз╕т зробити суто туристичним районом. Так може пропасти левова частка чар╕вност╕ м╕ста.
Повернувшись на площу Беяз╕т, я потрапив п╕д покрив купол╕в найб╕льшо╖ мечет╕ м╕ста — Сулейман╕╓. Величезна туша мечет╕ розляглася над сам╕с╕ньким обривом бухти Золотий Р╕г ╕ вже тому вважа╓ться шедевром. Дивно, як арх╕тектор зм╕г запоб╕гти сповзанню вс╕╓╖ ц╕╓╖ конструкц╕╖ вниз, особливо на т╕ часи. Цього арх╕тектора XVI стол╕ття звуть С╕нан. Для Туреччини в╕н означа╓ те ж, що Росси або Растрелл╕ для рос╕йсько╖ арх╕тектури. У Стамбул╕ в╕н побудував близько 25 мечетей. Вс╕ вони — шедеври,
але замовлення Сулеймана Прекрасного, ясна р╕ч, особливий. Через жахливий за складн╕стю задум буд╕вництво мечет╕ затягнулося. ╤ ╕ранський шах не упустив можливост╕ п╕дколоти сус╕да, приславши султанов╕ скриньку з руб╕нами — мовляв, у тебе грош╕ ск╕нчилися, то в╕зьми мо╖. Оскажен╕лий Сулейман наказав замурувати скриньку в одному з м╕нарет╕в.
Я якийсь час постояв перед цим м╕наретом, прикидаючи, де б мен╕ д╕стати кирку ╕, коли д╕стану, чи встигну я розколупати цемент, поки мене не демонтують за допомогою мо╓╖ ж кирки ображен╕ в╕руюч╕. Всередин╕ мечеть, на м╕й смак, набагато красив╕ша за Блакитну мечеть.
Н╕ за що не можна пропустити садок, що за Сулейман╕╓ю. ╤ справа нав╕ть не в мавзолеях Сулеймана ╕ його дружини Роксолани (слов'янки, р╕вних як╕й по розуму та ╕нтригах знайдеться небагато за всю ╕стор╕ю людства), а в незр╕внянному вигляд╕ на бухту Золотий Р╕г ╕ частину Стамбулу.
Залишок св╕тлового дня я пров╕в, бродячи Великим базаром. Стамбульський базар... Ця фраза народжу╓ ц╕лий вихор образ╕в, де дом╕нують яскрав╕ тканини, золото ╕ танц╕ живота. Серце Великого базару — це величезний критий ринок розм╕ром як княз╕вство Монако. П╕д глиняною стелею неск╕нченними рядами вишикувалися ювел╕рн╕ лавки, магазини килим╕в, лотки з╕ вс╕лякими сувен╕рами. Техн╕ка викачування грошей з турист╕в в╕дпрацьована до досконалост╕. Вийти назовн╕ без покупки вийде лише в одному випадку
— якщо туди зайти зовс╕м без грошей.
З настанням темряви я повернувся на площу Султана Ахмета, де одразу ж познайомився з особливостями його н╕чного життя. Б╕ля Свято╖ Соф╕╖ до мене п╕д╕йшов пристойно одягнений турок ╕ чудовою англ╕йськоюу розпов╕в про себе. У Стамбул╕ в╕н вперше ╕ в даний момент шука╓, де б весело провести час. Мимох╕дь, запропонував мен╕ скласти йому компан╕ю. Цю ╕стор╕ю я, на щастя, вже знав. ╤дея в тому, що тебе в╕дводять у якийсь бар, замовляють випивку, тут же п╕дсаджуються як╕сь д╕вчата. У результат╕ тоб╕
виставляють рахунок на суму, що перевершу╓ бюджет вс╕╓╖ по╖здки.
Як ви розум╕╓те, компан╕ю «Столичн╕й штучц╕» я не склав, а завершив день в одному ресторанчику з виглядом на Босфор.
Споглядаючи загадков╕ води, що оточують п╕востр╕в Валдес, ми бачимо перед собою незвичайну земну красу з яскравою сво╓р╕дн╕стю рель╓ф╕в, ╕ зда╓ться, що усе це сон.Доклан╕ше...
Чуючи про Туреччину, ми зазвичай згаду╓мо пекуче сонце, б╕л╕ п╕щан╕ пляж╕ та розк╕шн╕ готел╕ з блакитними басейнами на берез╕ моря. Проте це т╕льки одна сторона монети.Доклан╕ше...
Г╕рське пасмо на узбережж╕ Тихого океану перешкоджа╓ притоков╕ вологого пов╕тря, пекуче субтроп╕чне сонце розжарю╓ землю. Чи може у такому м╕сц╕ ╕снувати життя? Не т╕льки може, але воно нав╕ть дуже при╓мне оку! Що ж це? Це кв╕тка-символ штату Аризона — кактус...Доклан╕ше...
Робота у глобальному сел╕ не терпить звол╕кань: вже за к╕лька годин м╕й л╕так приземлився у столиц╕ Чех╕╖ — Праз╕. В цей же день закип╕ла робота: презентац╕╖, зустр╕ч╕, нав╕ть трохи навчання. Так пролет╕в тиждень...Доклан╕ше...