Отправляет email-рассылки с помощью сервиса Sendsay

Основи християнсько╖ в╕ри - Катехизм УГКЦ

Подписаться Бесплатная «Серебряная» новостная рассылка . Подписчиков 100 RSS
←   Ноябрь 2006   →
 1
 2
 3
 4
 5
 6
 7
 8
 9
10
11
12
13
14
15
16
17
18
19
20
21
22
23
24
25
26
27
28
29
30


За последние 60 дней ни разу не выходила


Открыта: 27-07-2005

Автор
Dr. Sokha

Статистика

100 подписчиков
0 за неделю
←   Все выпуски   →

Основи християнсько╖ в╕ри - Катехизм УГКЦ Новий Завiт. Частина 7


ОСНОВИ ХРИСТИЯНСЬКО╥ В╤РИ
КАТЕХИЗМ УГКЦ


НОВИЙ ЗАВ╤Т

IСУС ХРИСТОС НАВЧА╢ ЯК ГОСПОДЬ БОГ ЛЮБИТЬ ЛЮДЕЙ

Притча про блудного сина

       Навчаючи людей, Христос Господь сказав, що в небi велика радiсть, коли грiшнi люди каються i навертаються до Бога.
       Щоб пояснити нам Боже милосердя, оповiв Iсус Христос притчу про блудного сина.
       Один господар мав двох синiв. Молодший син не хотiв працювати в батька так, як це робив старший син. Вiн забрав свою частку i ви╖хав з батькiвського дому в далекий край. Там жив ледачо i втратив все, що мав. В тому краю саме тодi настав голод, i блудний син почав бiдувати. Пiшов на службу i пас безроги, а господар не давав йому анi того корму, яким живилися безроги.
       Обдертий i голодний став вiн роздумувати: «Скiльки то наймитiв у мого батька мають подостатком хлiба, а я тут з голоду конаю. Встану та й пiду до батька мого i скажу йому: «Тату, я прогрiшився проти неба й проти тебе. Я недостойний бiльше зватися тво╖м сином. Прийми мене як одного з тво╖х наймитiв». I встав та пiшов до батька.
       Вже здалека побачив його батько i змилосердився над ним. Вийшов йому назустрiч, обняв його i поцiлував. Все забув, все простив йому, бо дуже його любив. I звелiв слугам винести найкращу одежу, одягнути його i дати йому перстень на руку та взуття на ноги. Ще наказав заколоти нагодоване теля, щоб усi ╖ли та веселилися, бо вернувся його син, про котрого вiн думав, що вже загинув (Лука 15, 11-32).
       Той господар – це Господь Бог. А легкодушний син – це кожний чоловiк, що забува╓ Бога та живе грiшно. Але милосердний Бог так дуже любить нас, що все готов нам простити, забути, та пригорнути нас до Свого батькiвського серця, якщо тiльки ми пока╓мося.

       Чого вчить нас притча про блудного сина?
       Притча про блудного сина вчить нас про те, як Господь Бог милосердиться над грiшником i як радо проща╓ йому, коли вiн ка╓ться.

       У котрiй тайнi проща╓ нам Господь Бог грiхи, вчиненi нами по хрещеннi?
       Грiхи, вчиненi по хрещеннi, проща╓ нам Господь Бог у Тайнi Покаяння або Сповiдi.

       Що це ╓ свята Тайна Покаяння або Тайна Сповiдi?
       Свята Тайна Покаяння або Тайна Сповiдi – це Тайна, в якiй священник в iменi Бога вiдпуска╓ грiшниковi грiхи, коли вiн щиро ка╓ться i з них сповiда╓ться.

       Коли установив Iсус Христос святу Тайну Покаяння або Тайну Сповiдi?
       Святу Тайну Покаяння або Тайну Сповiдi установив Iсус Христос по Сво╖м воскресеннi, коли сказав до Апостолiв: «Приймiть Духа Святого! Кому вiдпустите грiхи – вiдпустяться ╖м, кому ж затрима╓те – затримаються» (Iван 20, 22-23).

       Що ма╓мо робити при святiй Тайнi Покаяння?
       При святiй Тайнi Покаяння ма╓мо:
      1. Пригадати собi сво╖ грiхи, тобто зробити iспит совiсти;
      2. Жалувати, що ми тими грiхами зневажили Господа Бога;
      3. Постановити не грiшити бiльше;
      4. Виявити перед священником сво╖ грiхи;
      5. Виконати наложену покуту.

       Як робимо iспит совiсти?
      Iспит совiсти робимо так:
      1. Просимо Святого Духа про помiч молитвою «Царю Небесний…»;
      2. пригаду╓мо собi, коли ми останнiй раз сповiдалися, i чи не забули, або не зата╖ли якогось грiха та чи вiдправили наложену покуту;
      3. пригаду╓мо собi нашi грiхи i по можностi ╖х число та щиро жалу╓мо за них.

       Що ╓ найважнiше у святiй Тайнi Покаяння?
       Найважнiше у святiй Тайнi Покаяння ╓ розбудити в собi щирий жаль за грiхи i рiшуче постановити поправитися.

       Що значить жалувати за грiхи?
       Жалувати за грiхи – значить вiдчувати бiль душi, тому що ми згрiшили, i бридитися тими грiхами.

       Який може бути жаль за грiхи?
       Жаль за грiхи може бути природний i надприродний.
       Природний жаль ╓ тодi, коли жалу╓мо, що ми через грiхи потерпiли якусь шкоду на добрiй славi, на здоров'ю або на майнi. Такий жаль не вистача╓ до вiдпущення грiхiв.
       Надприродний жаль ╓ тодi, коли жалу╓мо, що ми зневажили Господа Бога i втратили Божу ласку (благодать).

       Який може бути надприродний жаль за грiхи?
       Надприродний жаль за грiхи може бути звершений (досконалий) i незвершений (недосконалий).
       Звершений (досконалий) жаль ╓ тодi, коли жалу╓мо за грiхи з чисто╖ любови до Господа Бога. Жалу╓мо, що ми зневажили доброго Бога, вчинили Йому прикрiсть, що нашi грiхи були причиною терпiнь нашого Спасителя Iсуса Христа. При такому жалю вiдпускаються нам грiхи, хоч ми не мали можливости висповiдатися.
       Незвершений (недосконалий) жаль ╓ тодi, коли жалу╓мо за грiхи з любови до нашо╖ власно╖ душi, що ми через грiхи втратили небо i заслужили собi на пекло. Такий жаль на сповiдi вистача╓ до вiдпущення грiхiв, але треба старатися завжди розбуджувати в собi досконалий надприродний жаль.

       Як сповiда╓мося?
       1. Кляка╓мо при сповiдальницi або ста╓мо при анало╖, i хрестимося.
       2. Коли нас священник благословить, говоримо: «Я грiшний, сповiдаюся Господевi Боговi Всемогутньому i вам, духовний Отче, з усiх мо╖х грiхiв, якими я зневажив Господа Бога вiд останньо╖ мо╓╖ сповiдi».
       3. Тепер кажемо, коли ми останнiй раз сповiдалися, i висказу╓мо сво╖ грiхи.
       4. Коли священник щось нас запита╓, то вiдповiда╓мо чемними словами; а коли запита╓, чи жалу╓мо за нашi грiхи i чи постановля╓мо поправитися, говоримо так:
       «За цi, i за всi iншi грiхи цiлого мого життя, жалую з цiлого серця, бо я ними зневажив Господа Бога, найвище i найлiпше Добро. Бриджуся всiх мо╖х грiхiв i рiшуче постановляю поправитися та бiльше не грiшити. Прошу вас, духовний Отче, наложити менi спасенну покуту i розрiшити мене вiд грiхiв».
       5. Коли священник наложить нам покуту i да╓ розрiшення, тодi б'╓мося в груди, говоримо митареву молитву: «Боже, милостивий будь менi грiшному (грiшнiй)», робимо на собi знак святого хреста, i пiсля того вiдходимо. Як Христос освячу╓ нас у святiй Тайнi Покаяння?
       У святiй Тайнi Покаяння Iсус Христос проща╓ нам грiхи, да╓ нам наново освячуючу ласку, якщо ми ╖╖ втратили, або збiльшу╓ ╖╖, даючи нам вiдпорнiсть перед грiхами та душевне заспоко╓ння i радiсть. Чи ма╓мо обов'язок сповiдатися?
       Хто втратив Божу ласку через тяжкий грiх, повинен конечно висповiдатися. Але свята Церква поруча╓ часту сповiдь навiть з легких грiхiв, та наклада╓ конечний обов'язок приступати до свято╖ Тайни Сповiдi у великодньому часi.

       Чому треба визнавати грiхи перед священником?
       Треба визнавати грiхи перед священником, бо Христос наказав Апостолам i ╖хнiм наслiдникам у священствi, що кому вони вiдпустять грiхи, тим вiдпустяться, а кому затримають – будуть затриманi.

       Чому у повищих Христових словах мiститься теж доручення визнавати грiхи перед священником?
       Тi Христовi слова наказують нам визнавати грiхи священниковi, бо священник сам вiд себе не може знати наших грiхiв, якi ма╓ вiдпустити чи задержати.

       Чи треба сповiдатися з усiх грiхiв?
       Конечно треба сповiдатися з усiх тяжких, або смертних, грiхiв, але порадним ╓ визнавати при святiй сповiдi i легкi грiхи, бодай важнiшi.

       Чи добра та свята Сповiдь, коли хтось свiдомо зата╖ть якийсь тяжкий грiх?
       Така сповiдь, у якiй свiдомо затаю╓ться тяжкий грiх, ╓ новим тяжким грiхом, бо сповiда╓мося Боговi, який усе зна╓, отже зна╓ i про те, що грiх навмисно та свiдомо зата╓но. Не оправду╓ тут якесь упередження чи встид перед священником, бо священник у справах Сповiдi ╓ зобов'язаний до найстрогiшо╖ та╓мницi.

       Чи добра така свята Сповiдь, коли хтось забув сказати якийсь тяжкий грiх?
       Коли хтось забув сказати якийсь тяжкий грiх, то Сповiдь добра i можна причащатися. Однак з того грiха треба висповiдатися на наступнiй Сповiдi.

       Чи треба сповiдатися перед кожним святим Причастям?
       Сповiдь перед святим Причастям ╓ конечна лише тодi, коли хтось ма╓ тяжкий, або смертний, грiх. За легкi грiхи вистачить розбудити в собi щирий жаль. Святе Причастя змива╓ з душi всi легкi грiхи.

       Якi користi приносить нам свята Тайна Покаяння?
       Свята Тайна Покаяння приверта╓ освячуючу ласку, вiдпуска╓ грiхи i вiчнi кари за грiхи та частину дочасних кар; да╓ помiч, щоб вистерiгатися грiха на майбутн╓; приверта╓ заслуги добрих дiл, втраченi через тяжкi грiхи.

       Чи людина у тяжкому грiсi може вiдзискати освячуючу ласку поза святою Тайною Покаяння?
       Людина у тяжкому грiсi може вiдзискати освячуючу ласку поза святою Тайною Покаяння через акт досконалого жалю, злучений зi щирою постановою висповiдатися.

       Чи можна прийняти святе Причастя, коли хтось допустився тяжкого грiха, а вiдтак розбудив у собi акт досконалого жалю?
       Нi, в такому випадку приймати святого Причастя не можна. Треба конче наперед висповiдатися з поповненого грiха, поки прийметься святе Причастя.

       Що мусимо зробити по святiй Сповiдi?
       По святiй Сповiдi мусимо виконати обов'язок наложено╖ покути.

       Чи треба сповняти також i добровiльнi дiла покути?
       Так, треба сповняти й добровiльнi дiла покути, бо покута – це надолуження Боговi за грiхи. Хто згрiшив, ма╓ обов'язок спокутувати сво╖ грiхи, щоб уникнути строго╖ кари по смертi.

       Яка покута ╓ для всiх найдоступнiша?
       Найдоступнiша, а заразом i найбiльш хосенна покута – це ревне виконування обов'язкiв свого звання.

       Якi покути наклада╓ на нас Христова Церква?
       Христова Церква поруча╓ нам пости у приписанi часи року, а в кожну п'ятницю здержнiсть вiд м'яса, на спомин смерти Iсуса Христа.

       Якi особистi покути найуспiшнiшi?
       Одною з найуспiшнiших покут – це радо приймати вiд Бога усi житт╓вi прикростi як покуту за власнi грiхи i за грiхи ближнiх, а зокрема за навернення грiшникiв.

Пояснення свято╖ Тайни Покаяння на основi притчi про блудного сина

       1. Iспит совiсти. Блудний син зрозумiв у нуждi, що зле вчинив, коли покинув дiм свого батька. Вiн пiзнав, що згрiшив. I ми, коли грiшимо, ста╓мо нещасними, як блудний син. Роздуму╓мо тодi, як зле ми вчинили, що покинули нашого Небесного Отця.

       2. Жаль за грiхи. Блудний син каявся, що згрiшив, йому стало жаль, що покинув свого батька. I ми мусимо жалувати за сво╖ грiхи, що ми ними зневажили Господа Бога. А це значить – розбудити в собi жаль за грiхи.

       3. Постанова поправи. Блудний син постановив вернутися додому, до свого батька i поправитися. I ми мусимо постановити рiшуче поправитися, i бiльше не грiшити. Це назива╓ться постанова поправи.

       4. Сповiдь. Блудний син вернувся додому i визнав перед батьком, що вiн згрiшив. I ми мусимо визнати сво╖ грiхи перед духовним отцем, як Божим заступником, щоб нас розрiшив вiд тих грiхiв. Це назива╓ться сповiдь. Не бiймося, анi не стидаймося виявити щиро всi нашi грiхи, бо священник зв'язаний тайною сповiдi i не може нiколи нiкому виявити наших грiхiв, хоч би навiть пiд загрозою смерти.

       5. Покута. Блудний син бажав, щоб батько прийняв його до свого дому, хоч би за наймита. Вiн був готовий вiдбути кожну кару, яку йому призначить батько, щоб тiльки йому надолужити. I ми ма╓мо бути готовi виконати те все, що нам священник наложить, щоб таким чином надолужити Боговi за грiхи. Це назива╓ться надолуження, або покута.

       Вияв жалю: «Боже мiй! Дуже жалую, що я образив Тебе найсвятiшого, а мого найлiпшого Отця i Добродiя. Я стався невдячним Iсусовi, що терпiв i вмер за мене на хрестi. Кличу до Тебе як митар: Боже, милостивий будь менi грiшному (грiшнiй). Через мо╖ грiхи втратив я небо i заслужив на кару в пеклi. Негiдний я називатися Тво╖м сином, але, наймилосерднiший Боже, змилуйся надо мною. Постановляю поправитися, стерегтися грiха i всяко╖ нагоди до грiха. Пречиста Дiво Марi╓, молися за мене».

       Молитва покаяння: «Ослаби, прости, вiдпусти, Боже, прогрiшення нашi, вольнi й невольнi, що в словi i в дiлi, свiдомi й не свiдомi, що в думцi i в помислi, що вдень i вночi; все нам прости, бо Ти благий i чоловiколюбець».


Дорогi в Христi брати i сестри!

      Попереднi роздiли Катехизму Ви можете прочитати на iнтернет-сторiнцi ”УГКЦ в Рос╕╖" (http://www.ugcc-in-russia.narod.ru/), де також знайдете новини з життя нашо╖ Церкви в Рос╕╖ та рiзноманiтну корисну духовну iнформацiю (молитовник, духовнi повчання).


Якщо ма╓те як╕сь побажання до автора розсилки - пиш╕ть:
П╤ДПИСКА

Розсилки Subscribe.Ru
Основи християнсько╖ в╕ри - Катехизм УГКЦ
В избранное