| ← Февраль 2006 → | ||||||
|
1
|
2
|
3
|
4
|
5
|
||
|---|---|---|---|---|---|---|
|
6
|
8
|
9
|
10
|
11
|
12
|
|
|
13
|
14
|
15
|
16
|
17
|
18
|
19
|
|
20
|
21
|
22
|
23
|
24
|
25
|
26
|
|
27
|
28
|
|||||
За последние 60 дней ни разу не выходила
Сайт рассылки:
http://www.tochka.org.ua
Открыта:
21-01-2003
Статистика
0 за неделю
"Точка лiтературного кипiння" - лiтература в русi!
Доброго дня чи ночi шановному панству!
Новий випуск розсилання Точки Лiтературного Кипiння - www.tochka.org.ua - до ваших послуг.
Тож читайте i пам'ятайте, що життя прекрасне.
Автор розсилання Ольга Клiпкова
Слухайте шепiт хвоi на хребтах
i гомiн вiкових вiт.
Не можна затуляти сучасним
життям
життя тисячолiть.
Михайль Семенко
Ц I К А В И Н К И
* * *
Шановнi вiдвiдувачi Точки Лiтературного Кипiння!
За численними проханнями авторiв публiкацiй команда Точки вiдкриваe нову сторiнку
в життi сайту: нарештi ви маeте можливiсть не лише розмiщати i читати твори
на ТЛК, але й залишати коментарi! Тепер автори дiзнаються, як реагуe на iхнi
твори публiка. Якщо, звiсно, публiка виявиться небайдужою i братиме активну
участь у коментуваннi.
До авторiв: коли хочете, щоб люди обговорювали вашi твори, робiть кроки назустрiч
i провокуйте – доведiть, що вашi твори вартi коментування.
Залишити коментарi можна пiсля кожного твору. В разi питань звертайтесь, як
завжди, на k.o.s@ukrpost.net
Тож, шановне панство, маeте чудесну нагоду повправлятися у лiтературнiй
критицi! Не iгноруйте!
* * *
У Центрi театрального мистецтва iм. Леся Курбаса (вул. Володимирська, 23в)
започаткували новий кiно-лiтературний проект – “Кiноромани”.
Проект полягатиме зовсiм не у показах фiльмiв, знятих на основi видатних лiтературних
творiв. Насправдi, письменники представлятимуть своi улюбленi фiльми. Почнуть
серiю кiнопоказiв Марина та Сергiй Дяченки, якi 7 лютого представляють фiльм
66-го року “451 градус за Фаренгейтом” (реж. Франсуа Трюффо).
Далi в програмi протягом мiсяця заплановано кiнопокази вiд Любка Дереша (9
лютого, “Бiйцiвська рибка” Френсiса Форда Копполи), Оксани Забужко (21 лютого,
“Бочка з порохом”, реж. ╫оран Паскалeвич), та Андрiй Курков (“Незнайомцi в поiздi”,
реж. Альфред Гiчкок).
* * *
Новий Жадан вийде тиражем у 5000
екземплярiв
Про це заявили у харкiвському
видавництвi “Фолiо”, куди письменник передав рукопис свого нового прозового
творiння пiд назвою “Гiмн демократичноi молодi”. Вихiд книги заплановано на 1
березня. Вiдносини Жадана з “Фолiо” останнiм часом надзвичайно продуктивнi: “Гiмн
демократичноi молодi” – це вже четверта його книга, що виходить у харкiвському
видавництвi. До цього пiд грифом “Фолiо” свiт побачили романи “Депеш мод”,
“Anarchy in UKR” та поетична збiрка “Цитатник”. Таку плiдну спiвпрацю мiж
земляками можна пояснити останнiми тенденцiями, що спричиняють посилення iнтересу
до сучасноi украiнськоi лiтератури та ведуть до комерцiалiзацii видавництва
украiнських авторiв. Сергiй Жадан, як чи не найпопулярнiший сучасний автор,
зробив на це великий вплив.
“Гiмн демократичноi молодi” - шiсть лiричних
iсторiй про розвиток середнього бiзнесу в умовах формування вiдкритого суспiльства.
Сюжет книги поeднуe в собi лiричну оповiдь iз фаховими публiцистичними розвiдками,
присвяченими легалiзацii тiньового сектору економiки. Iдеальне читво для
домогосподарок.
C L O S E T O T H E F L A M E
Вибране iз здобуткiв авторiв Точки.
Вибране для них самих, iхнiх колег та широкого читацького кола. Якщо ви поки що
належите до останньоi категорii, сподiваюсь, тепер вже знаeте, де i як
розмiстити власнi здобутки?
Не гортайте сторiнку в пошуках лiнка: www.tochka.org.ua
Кiлька слiв про авторiв – зайва рiч. Нехай читач
складаe власнi “кiлька
слiв”, без ангажування чи то навiть сугестii з нашого боку.
**************************************************************************************************************************
Алекс Бородин-Совецкий
Настоящая жизнь виртуальных людей
Часть 1. Водолазы.
Из-за занавеса появляются два водолаза. Старший из них (Дядя Коля)
профессиональным движением скручивает с головы шлем и помогает снять шлем
молодому напарнику.
Колян: Ух!
Дядя Коля: Ну, что, Колян, трудно было?
Колян: Не то слово. Не трудно, а очень трудно!
Дядя Коля: А я говорил! Говорил, что будет трудно! У нас ведь очень трудный
труд!
Колян: А знаешь, дядя Коля, когда труднее всего было?
Дядя Коля: Даже не знаю. У нас тут всегда трудно.
Колян: А вот, когда втрудился уже и вроде как почти легко стало. А я как
подумал, что не может быть легко, когда так трудно было, после этого совсем
трудно стало.
Дядя Коля: Это потому, что ты — еще молодой. Молодым всегда трудно! Даже когда
легко, им все равно трудно.
Колян: Это потому, что мы, молодые, стараемся, чтобы всегда трудно было! Иначе,
зачем трудиться, если труд нетрудный?
Дядя Коля: Трудно нам, старикам, вас, молодых, понять. Но вижу я, что труд тебе
в трудность. Я и мамке твоей сказал: «Слышь, Клавдия, а парню твоему, Коляну,
трудно у нас будет!»
Колян: Спасибо тебе, дядя Коля, что мамке моей все рассказал. Я сегодня утром
встаю, а она мне: «Знаю, сынок, что трудно тебе будет. И хорошо это! Ведь ежели
труд не в трудность, то это и не труд, а так отдых. А ведь среди нас тех, кто
отдыхать любит, трудно найти» Я ее послушал, пока котлеты кушал, и пошел.
Дядя Коля: Это ты, Колян, молодец, что котлеты покушал. Без котлет знаешь, как
трудно было бы! Как, скажем, без шлема или вообще без воды. Никак в нашем
трудном деле без котлет нельзя.
Колян: Вот и я мамке говорю: «Дай котлет-то, чтоб не так трудно было» А она
мне: «Нет, уж пусть тебе также трудно будет, как товарищам твоим. Нельзя, чтоб
одному трудно было, а другому легче, то есть, не совсем трудно».
Дядя Коля: Мамка у тебя, Колян, что надо! Отличная просто мамка! Трудно ей,
конечно. Но кому сейчас не трудно? Разве, что только тем, кому сейчас легко.
Колян: Скажи, дядя Коля, а всегда так будет трудно или может потом будет не
совсем трудно, а потом совсем не трудно?
Дядя Коля: Не знаю, Колян. Я сам об этом не раз думал. Трудно сразу ответить. Я
вот уже тридцать лет тружусь, а все трудно и трудно, причем всегда трудно
по-разному. А когда случается, что не трудно, то сразу думаешь, что что-то не
так. Не может быть не трудно, если всегда трудно. Вот и думай.
Колян: Я и думаю. Только трудно обо всем этом думать…
Внезапно уходят.
-------------
Хочете продовження?
Прошу:
http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=1340
**************************************************************************************************************************
Ярослав
список публiкацiй автора: http://www.tochka.iatp.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=22
ДНО
Коли мстивою бензопилою
Мене нарештi зрубають ялинки -
Я гляну
Крiзь простiр
Туди,
Де лишив понiвечену вiру,
Й прошепочу востаннe:
Прийди...
**************************************************************************************************************************
Олесь Бережний
Д З У М
Your time has come and the wind
Will blow my fears away
And dry my tears away
“Brother Wolf and Sister Moon”, Cult
by Ian Astbury and William H. Duffy
Кiмната тремтить вiд нiмого дзижчання. Повiтря щiльно насичене
дзумом прозорих бджiл. Охоплюe скронi та стискаe лещатами дужого пресу. Голова
дзиготить iзсередини i перетворюeться на вулик.
По всiй кiмнатi недбало розкидано лахи. З-помiж рiзноманiтного мотлоху й лахмiття
трапляються випадковi речi: обмальований чорними тризубами глобус Мiсяця,
блискучi кулеметнi набоi рiзного калiбру, порожнiй гаманець, зiжмаканi жмуком рiзнокольоровi
папiрцi непотрiбних вже eвропейських валют з минулих мандрiв i далеких рокiв,
пошматованi аркушi листiв про кохання й одину, пожовклi закордоннi конверти, що
iх поштамповано поштами поштивих королiвств.
У покуттi висить оздоблений кунштовим рушником образок Матерi з Немовлям, перед
яким у бронзовому непальскому паникадилi куриться заморський ладан. На стiнах –
три кольоровi плакати з портретами.
Один з портретiв – Його Ясновельможности Гетьмана Всiei Украiни Павла
Скоропадського поставно на повний зрiст у розшитому срiбним гаптунком бешметi з
бiлого пiке та бiлоснiжнiй черкесцi з тонкого сукна, облямованiй коштовним
позументом, з ╫еор╜ieм побiля серця на срiбних з позолотою газирях, i срiбним
кавказським кинджалом при пасi.
Другий портет – щиро й лагiдно усмiхненого Його Святiйшости XIV Далай-Лами
Тяньзина ╫'яньцо, в жовтому й брунатному вбраннi простого тiбетського ченця.
I третiй – Пiтера ╫арета на тлi багряноi гори Угуру серед пекучоi
центрально-австралiйськоi пустелi, спiвака з рок-гурту «Midnight Oil» i
головного борця за екологiю та права корiнного населення Австралii.
В усiх трьох мужiв ретельно поголено голови. Отже так виглядаe, буцiмто всi троe
мiж собою чимось пов'язанi. Либонь, не лишень вiдсутнiстю зачiски?
-----------------------
Читати далi: http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=text&id=1323
**************************************************************************************************************************
Роман Лихограй
список
публiкацiй автора: http://www.tochka.org.ua/view.php?uid=&view=author&id=8
Божий промисел
1
Пахнуть асфальтом зеленi газони
дикого мiста, що дихаe газом,
з радiусу в тридцять кiлометрiв зони
тягнеться чорна зараза.
Плавиться олово в котлi Бога.
На голову зливою падаe кисень.
З-пiд шкiри тривожно сочиться тривога,
впливаючи на остаточнiсть рiшень.
Обличчя лиже п`ятипалий пес,
i його слина, залишаючись на шкiрi,
повiльно скапуe в Днiпровське ГЕС,
хоч я не розумiю змiст i цiлi,
а також наслiдки, iдеi та причини
цього процесу в метушнi Галактик.
Господь доп`e на кухнi капучино,
натягне синiй стяганий халатик,
i, залишаючи немитий посуд,
з погордою пiде чинити осуд.
2
Iсус читаe твою анафему. Iсус добрий, вiн думаe: так i треба,
принаймнi, коли повiсять, востаннe побачиш небо,
по вiнця наповниш небо,
на вiстря настромиш небо.
3
Ми сьогоднi не годували голубiв на площi,
ми забули своi домащнi адреси i порядковi числа,
ми йшли, наче до прошi,
i ти була, нiби чиста.
Хоча хто тебе знаe? У тебе вже не спитати:
ти гойдаeшся на площi мiста,
тебе намагаeться зняти тато.
4
Привiт, кажу, i пiдхожу ближче до старого,
як справи? Ii треба гаком стягувати.
Справдi, каже вiн, а в тебе вже пробиваються роги.
Я дякую, хоч, мабуть, не треба дякувати.
5
Пiд вечiр ми присовуeмо тiло до будинку,
вона виявляeться була досить важкою.
Чому не як всiх: чому не спалили дитинку?,
каже старий, було б менi трохи спокою.
Так склалися вже обставини,
намагаюся пояснити я: сьогоднi
день такий, твоei тут нема вини,
сам знаeш, кажуть як: “шляхи господнi...”
I так ми сидимо коло багаття,
вiн саме спалюe на шампорi ii лице,
я просто роздивляюся розп`яття,
що прикрашаe на стiнi вугiльний цех.
6
На ранок було холодно й вогко: йшов дощ
я пiдтягнув покривало трохи вище нирок,
i слухав, як вода потiчками змивала з брукiвки площ
кров тих, кому вчора винесли смертний вирок.
Я чув як розбирали тiла мертвих родичi i звичайнi люди,
як продавав iндульгенцii з-пiд ряси апостол Андрiй,
як пересипаються 30 срiбнякiв з руки в руку Iуди,
як Iсус-пасiчник в сiтчастiй шапцi винить божий рiй.
P.S.
I потiм вже,
коли злива за вiкном стихла i виступило сонце,
коли кастрованi голуби прилетiли на подвiр`я,
а старий сидiв на розламанiй лавцi пiд стрiхою будинку,
я пiдсунувся ближче до вбитого горем батька, кришачи птахам свiжий хлiб,
i сказав:
Ти знаeш, взагалi, Iсус добрий, вiн просто хоче здаватися поганим.
Хоче здаватися не таким, яким вiн e насправдi.
Не знаю навiщо, може мода у них там така тепер на небi?
Але насправдi вiн добрий. Я бачив як вiн годував голубiв
i плакав...
**************************************************************************************************************************
К Н И Ж К А. П Р О С Т I Р
П Р И Д А Т Н О С Т I
Отже, наша критика. Маeте iнший погляд на висвiтленi видання,
хочете полемiзувати з авторами критичних статей – надсилайте коментарi: k.o.s@ukrpost.net
**************************************************************************************************************************
* Роман Лихограй
Суб`eктивнi думки навколо “Anarchy in the UKR”
Мiй “Депеш мод”
Я дiстав з картонноi коробки на шафi “Депеш мод”. Я хотiв
нагадати собi про роман i подумати про те, як сильно змiнився Жадан з того
часу. Адже не так давно я прочитав “Anarchy in the UKR” i подумав, що було б
непогано написати огляд. I я уже хотiв розпочати цю роботу словами на кшталт:
“Anarchy in the UKR” – роман уже “не мальчика, но мужа” та й почав би саме так,
якби не витяг цей свiй “Депеш мод”. Свого часу я разом з багатьма iншими
книгами закинув роман в коробку, яку в свою чергу заставив на шафу з одягом. Я
зробив це через вiдсутнiсть мiсця у своiй маленькiй кiмнатi, яка i так постiйно
закидана книгами. Ну от i вирiшив тодi непотрiбнi прочитанi книги десь
заховати. “Депеш мод” став останньою книгою, яку я туди запроторив. Я дуже
довго вагався, а коли вирiшив таки це зробити, поклав роман з самiсiнького
верху коробки, так, щоб одразу дiстати його в разi чого, коли полiзу на шафу.
Вагався ваш покiрний слуга через те, що цей “Депеш мод” став для мене чимось бiльшим
нiж просто художньою книгою. Це був, блiн, посiбник для життя, iнструкцiя до дii,
Бiблiя студента з радикальними поглядами i ще багато-багато усього, що годi i
перелiчити. Я “проковтнув” книгу за два днi i лишився у захватi. Але цього менi
виявилося мало. Я прагнув нести iдею просвiтлення в маси. Я був бiлим мiсiонером,
затраханим всюдисущим шароварництвом, а головне – спопсованiстю темних i
бидлуватих украiнських нiгерiв, якi сидiли по своiх халунах i лупили сало. I
от, я наче той “апостол чи добрий нiгерський пастор – як пише Жадан у одному з
своiх вiршiв – вистукуючи пальцями по словнику”, де “словником” став “Депеш
мод” пiвроку тягався зi своiми проповiдями просторами Неньки i несучи промiнцi
свiтла недолугому украiнському гопництву вiд Карпат до Кримських гiр. Я тягався
з своeю Бiблieю усiма видами мiського транспорту: пiдземкою, тролейбусами,
трамваями, автобусами i маршрутками, я тягав ii у поiздах, коли iхав додому до
Луцька i повертався у Киiв, трясучись на верхнiй полицi плацкарту колieю у
напрямi Iвано-Франкiвська, розйобаним автобусом мiжмiського сполучення до
Львова i ще бiльш розйобаним до галицького села Нижнe Стинове. Я зачитував i
цитував найбiльш смачнi уривки, лежачи на пляжi озера Свiтязь луцьким
приятелям, наполегливо сунув книгу “з святим письмом” пiд нiс свому бухому в
сраку киiвському друзяцi серед карпатських гiр, а потiм так само наполегливо
забирав, коли зрозумiв, що вiн ii зараз просто обблюe, я навiть усiм своiм дiвчатам
розповiдав про цю книгу, переповiдав ii основнi iдеi i культовi епiзоди. Ця
потрушена життям pocket-book з вирваними подекуди частинами сторiнок, почорнiлим
вiд якоiсь сажi папером, з розлитою на ньому ж водярою i жирними знаками рiзаних
на палiтурцi хлiба та ковбаси бачила таке, чого не бачили 7 поколiнь домашнiх
хлопчикiв та дiвчаток, закоханих у лондонське “Челсi” та “Космополiтан”. Вона
бачила справжнe життя. Я не вiрив у правдивiсть “Депеш мод” допоки сам його не
пережив. Пройшло зовсiм небагато часу. Тим не менше я швидко дорослiшаю. Iншими
словами – потрапляю пiд вплив суспiльства. Тепер я усе частiше говорю про
“перспективи”, хоча про якi в дупу перспективи можна говорити, коли тобi лише
19, я пiдтримую нацiоналiстичнi погляди, хоча все бiльше розумiю, що кожен з моiх
праворадикальних друзiв, пiд “нацiоналiзмом” розумie щось абсолютно своe i вiдмiнне
вiд усiei решти, я все бiльше цiкавлюся полiтикою, хоча, гляньмо правдi у вiчi,
який сенс цiкавитися полiтикою людинi, яка нею займатися не збираeться, тобто,
усiм нам. Так от до чого я веду – ще б рiк тому, якби я не весело
розтранжирював i просирав своe життя, а вирiшив зробити щось суспiльно корисне,
як то написання книги, я б обов`язково написав щось схоже на “Депеш мод”. Але
тепер, коли колишнiй мiсiонер осiв десь в самiй гущавинi диких джунглiв чорного
континенту, благословенного малярieю i рiзним подiбним паскудством, куди вiн
пригрiб з своiм “словом Божим”, коли зайнявся там работоргiвлею чи ж ще краще –
вiдстрiлом колишньоi пастви, коротше – з прекрасного фанатичного пастора
перетворився на прекрасного, кровожерливого, продуманого i пiдступного колонiалiста
of яких-небудь royal force... За таких обставин, я б написав “Anarchy in the
UKR”. Романи доволi схожi за стилем написання, але в той же час рiзнi за
спрямуванням i тому сказати, яка робота краща – неможливо. Ось що я подумав.
Моя “Anarchy”
Жадан таки подорослiшав. “Anarchy in the UKR” – це погляд на
життя 31-рiчного письменника. Тут уже зовсiм небагато стьобу i дуже багато
роздумiв, особливо лiричних. Менi книга нагадала сповiдь. Таку собi лекцiю
ветерана-пiдпiльника, що передаe свiй досвiд боротьби з суспiльною культурою
молодому поколiнню. Жадан уже не вiдкидаe пам`ять, як у “Депеш мод”, де вiн у
неi “не вiрив”. Тепер пам`ять – то все, що залишаeться навiть пiсля смертi, e
визволенням пiсля смертi, e самою смертю, e вселенським дзеркалом, що переслiдуe
тебе повсякчас i скрiзь. Зазвичай, пiсля таких речей лiтературну ниву
покидають. Але Жадан мусить лишитися, бо без нього там будуть куди гiршi врожаi.
“Anarchy in the UKR” – роман спокiйний. Вiн,
як i бiльшiсть, робiт Сергiя, маe здатнiсть переконувати. Про що ця книга? Бiс
його знаe! Про життя. Про життя, якi переплiтаються. Про нацiоналанархiзм у
контекстi демократичного суспiльства i як противага зашуганому сучасному лiбералiзму.
Про “депресiю як складову систему освiту” – дуже точно пiдмiчено в анонсi
книжки. Про все той же комунiзм i совок. Про неживi предмети, як невiдривнi
елементи людини. Про себе. Про те, що навколо. Жадан не зраджуe бiографiзму.
Правдивому натуралiстичному бiографiзму. Ця книга у чотирьох частинах e нiчим iншим,
як самим життям з усiма його привидами, якi нас переслiдуватимуть вiчно.
Iдучи потупивши голову, вiн снував
невиразнi думки про помсту. Вiн мiг би вдарити того слимака, розбити йому
нахабне пенсне, тягати по пiдлозi його випещене тiло, бо перевага його м'язiв
була безперечна. I тому, що тiльки такий спосiб помсти мiг уявити, свiдомiсть
безсилостi ще бiльше його виснажувала. В ньому знову прокидався селюк з глухою
ворожiстю до всього, що вiд нього вище.
Валерiан Пiдмогильний,
“Мiсто”
Зустрiнемось за два тижнi або на www.tochka.org.ua!
Ма╓те запитання, пропозицii, цiкавi матерiали - звертайтесь: k.o.s@ukrpost.net
Бережiть себе i своiх близьких.
| Subscribe.Ru
Поддержка подписчиков Другие рассылки этой тематики Другие рассылки этого автора |
Подписан адрес:
Код этой рассылки: lit.writer.tochka2003 Архив рассылки |
Отписаться
Вебом
Почтой
Вспомнить пароль |
| В избранное | ||
