Ваш Семейный Адвокат

Уважаемые наши подписчики!
Предлагаем Вам ознакомиться изменениями в Законодательстве, а также сообщаем
Вам, что с 01.01.2004 года в разделе Законы Украины по адресу http://www.advokat.net.ua
Вы сможете БЕСПЛАТНО приобрести (скачать) Законодательство Украины в виде электоронных
книг.

У К А З
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про заходи щодо впорядкування проїзду автомобілів,
оснащених спеціальними пристроями, та введення
державних номерних знаків єдиного зразка


З метою   впорядкування   проїзду   автомобілів,    оснащених
спеціальними   сигнальними   звуковими  і  світловими  пристроями,
введення державних номерних знаків єдиного зразка та вдосконалення
порядку   забезпечення   безперешкодного   і   безпечного  проїзду
автомобілів  з  особами,  стосовно  яких   здійснюється   державна
охорона,  п о с т а н о в л я ю:

1. Установити,   що   постійному   супроводженню   підлягають
автомобілі,  які  використовуються  для   пересування   Президента
України,  Голови Верховної Ради України,  Прем'єр-міністра України
та глав іноземних держав, парламентів і урядів.

В окремих випадках за рішенням Державтоінспекції Міністерства
внутрішніх  справ  України  і Управління державної охорони України
може бути дозволено тимчасове супроводження автомобілів.

2. Безперешкодний і  безпечний  проїзд  автомобілів,  у  яких
перебувають    Президент    України,   глави   іноземних   держав,
забезпечуються   спеціальними   підрозділами   дорожньо-патрульної
служби  Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України за
допомогою автомобілів,  мотоциклів та інших  транспортних  засобів
Державтоінспекції,   Управління   державної   охорони   України  з
увімкненими світловими,  а в разі потреби  і  звуковими  сигналами
шляхом обмеження дорожнього руху і введення ручного регулювання.

У разі  пересування  осіб,  зазначених  у частині першій цієї
статті,  рух транспортних засобів,  якими здійснюється перевезення
пасажирів   на   маршрутах  загального  користування,  автомобілів
швидкої медичної допомоги,  пожежної охорони, Управління державної
охорони   України,   міліції,   оперативно-рятувальних   та  інших
аварійних служб,  які  виконують  невідкладні  службові  завдання,
здійснюється  з  дозволу  працівників  дорожньо-патрульної  служби
Державтоінспекції.

Обмеження дорожнього руху і здійснення  ручного  регулювання,
крім випадків, передбачених цією статтею, забороняється.

3. Спеціальні   сигнальні   звукові   і   світлові   пристрої
червоного,  синього або зеленого кольору можуть установлюватися та
використовуватися     виключно     на     транспортних     засобах
дорожньо-патрульної    служби    Державтоінспекції    Міністерства
внутрішніх справ України та Управління державної охорони України.

Спеціальні сигнальні  пристрої  синього  кольору  можуть бути
встановлені за відповідним дозволом лише на  автомобілях,  у  яких
пересуваються особи,  стосовно яких здійснюється державна охорона,
або  на  автомобілях  міліції,   військової   інспекції,   безпеки
дорожнього  руху  Військової  служби правопорядку у Збройних Силах
України,   швидкої   медичної    допомоги,    пожежної    охорони,
оперативно-рятувальних   та   аварійних  служб,  що  мають  написи
встановленого зразка.

4. Дозволи  на  встановлення   і   використання   спеціальних
сигнальних  звукових  і  світлових  пристроїв  червоного,  синього
кольорів видає  Комісія,  до  складу  якої  входять  відповідальні
працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України
та Управління державної охорони України.

Встановлення і використання спеціальних сигнальних звукових і
світлових  пристроїв  червоного,  синього  або зеленого кольору на
будь-яких інших транспортних засобах,  крім зазначених у статті  3
цього Указу, забороняється.

5. За   транспортними   засобами,   що  використовуються  для
пересування осіб,  стосовно яких здійснюється державна охорона,  а
також керівників Верховної Ради України, членів Кабінету Міністрів
України, керівників державних комітетів, інших центральних органів
виконавчої  влади,  Голови  Верховної  Ради  Автономної Республіки
Крим,  Голови Ради міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  голів
обласних,   Київської   та   Севастопольської   міських  державних
адміністрацій,  закріплюються  спеціальні  номерні  знаки   єдиної
серії.

Закріплення номерних   знаків   інших  спеціальних  серій  за
транспортними засобами будь-яких  органів  та  посадових  осіб,  а
також громадян забороняється.

6. Апарату  Верховної  Ради  України,  Секретаріату  Кабінету
Міністрів України,  Адміністрації Президента  України,  Державному
управлінню справами,  Міністерству внутрішніх справ України,  Раді
міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласним,  Київській  та
Севастопольській  міським    державним    адміністраціям     вжити
до 20 лютого 2004  року  заходів  із  заміни  номерних  знаків  на
відомчому  автотранспорті  на державні номерні знаки встановленого
зразка.


Президент України                                         Л.КУЧМА

м. Київ, 6 лютого 2004 року
N 165/2004





Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Про громадські формування при Державтоінспекції
Міністерства внутрішніх справ України


З метою   приведення  діяльності  громадських  формувань  при
Державтоінспекції  Міністерства   внутрішніх   справ   України   у
відповідність  із  Законом  України "Про участь громадян в охороні
громадського порядку і державного кордону" ( 1835-14 ):

1. Міністерству внутрішніх справ України вирішити в  місячний
строк    питання    щодо    ліквідації    інститутів   позаштатних
співробітників,    громадських    помічників     Державтоінспекції
Міністерства внутрішніх справ України та членів прес-автоклубу при
цій Інспекції.

2. Міністерству  внутрішніх   справ   України,   Міністерству
оборони України,  Генеральній прокуратурі України,  Службі безпеки
України,  Раді міністрів  Автономної  Республіки  Крим,  обласним,
Київській   і   Севастопольській  міським  та  районним  державним
адміністраціям заборонити видачу будь-яких документів,  що надають
право  або  містять  прохання  про  надання  права безперешкодного
проїзду автотранспорту,  та вжити заходів до  негайного  вилучення
раніше виданих таких документів.


Президент України                                         Л.КУЧМА

м. Київ, 6 лютого 2004 року
N 19/2004-рп


КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ

Р О З П О Р Я Д Ж Е Н Н Я
від 4 лютого 2004 р. N 58-р
Київ


Про затвердження плану заходів щодо запобігання
виготовленню та обігу фальсифікованих алкогольних
напоїв і марок акцизного збору


Затвердити план  заходів  щодо  запобігання  виготовленню  та
обігу фальсифікованих алкогольних напоїв і марок  акцизного  збору
(додається).


Прем'єр-міністр України                            В.ЯНУКОВИЧ

Інд. 34


ЗАТВЕРДЖЕНО
розпорядженням Кабінету Міністрів України
від 4 лютого 2004 р. N 58-р

ПЛАН
заходів щодо запобігання виготовленню та обігу
фальсифікованих алкогольних напоїв і марок
акцизного збору


1. Розробити:

проект Закону  України  "Про  внесення змін до Закону України
"Про ліцензування  певних  видів  господарської  діяльності"  щодо
запровадження  ліцензування діяльності з виготовлення,  ввезення в
Україну та вивезення з України матеріалів і  напівфабрикатів,  які
використовуються   для  виготовлення  бланків  цінних  паперів  та
документів суворого обліку.

Мінфін, Держпідприємництво,
Держмитслужба, Мінекономіки,
Мін'юст.

Лютий-березень 2004 р.;

проект закону про внесення змін до статті  7  Закону  України
"Про  акцизний  збір  на алкогольні напої та тютюнові вироби" щодо
застосування для  лікеро-горілчаних  виробів  з  великою  різницею
(понад 10 відсотків) вмісту спирту етилового марок акцизного збору
різних зразків.

Державна податкова адміністрація,
Мінагрополітики, Мінекономіки,
Мін'юст.

Березень 2004 р.;

проект постанови Кабінету Міністрів України про внесення змін
до Номенклатури бланків цінних паперів та бланків суворого обліку,
що виготовляються за ліцензією Міністерства фінансів, передбачивши
включення   до   неї   бланків  товарнотранспортних  накладних  на
переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок
та   алкогольних   напоїв,  а  також  накладних  на  відпуск  цієї
продукції.

Мінфін, Державна податкова
адміністрація, Держкомстат,
Мінтранс.

Лютий-березень 2004 р.

2. Запровадити акцизні склади на державних підприємствах,  що
виробляють спирт етиловий.

Державна податкова адміністрація,
Держспоживстандарт, Мінфін,
Мінагрополітики.
Після прийняття Закону України
"Про внесення змін до деяких
законів України з питань оподаткування
у зв'язку із прийняттям Закону України
"Про Державний бюджет України
на 2004 рік".

3. Розробити пропозиції:

щодо вдосконалення  правил  роздрібної  торгівлі алкогольними
напоями.

Мінекономіки,
Держспоживстандарт.

Лютий 2004 р.;

щодо використання   додаткових   захисних  елементів,  які  б
відрізнялися візуально на марках акцизного збору.

Мінфін, СБУ, МВС,
Державна податкова адміністрація.

Лютий 2004 р.

4. Запровадити   контроль   за   зберіганням,   відпуском   і
транспортуванням високооктанових кисневмісних домішок до бензинів.

Державна податкова адміністрація,
Мінагрополітики,
Держспоживстандарт.

Березень 2004 р.

5. Впровадити у технологічний цикл виробництва денатурованого
спирту   та   високооктанових  кисневмісних  домішок  до  бензинів
технічні пристрої, які унеможливлюють виробництво неденатурованого
спирту.

Мінагрополітики, Мінпромполітики,
Державна податкова адміністрація,
Держспоживстандарт.

Березень 2004 р.

6. Провести оперативно-профілактичну операцію "Акциз" з метою
захисту   вітчизняних   виробників    алкогольних    напоїв    від
недобросовісної    конкуренції,    запобігання   фактам   підробки
алкогольних напоїв з незаконним використанням знаків для товарів і
послуг відомих виробників.

Державна податкова адміністрація,
МВС, Держспоживстандарт,
Антимонопольний комітет.

Лютий 2004 р.

7. Проводити   перевірки   складських   приміщень,  сховищ  у
морських і річкових портах,  аеропортах,  на залізничних станціях,
підприємствах,   оптових   базах,   в  інших  місцях  концентрації
товарно-матеріальних цінностей та  каналів  їх  ввезення  з  метою
виявлення фальсифікованих алкогольних напоїв.

Державна податкова адміністрація,
МВС, Держспоживстандарт.

Постійно.

8. Проводити спільні перевірки суб'єктів зовнішньоекономічної
діяльності,  що здійснюють експорт спирту та алкогольних напоїв, з
метою виявлення і припинення фактів "уявного експорту"  зазначених
товарів  та  недопущення незаконного відшкодування таким суб'єктам
податку на додану вартість.

Державна податкова адміністрація,
СБУ, Держмитслужба, МВС.

Постійно.

9. Продовжити   роботу  з  виявлення  фактів  корупції  серед
посадових осіб,  які сприяють незаконному переміщенню  алкогольних
напоїв  через  митний  кордон  та ухиленню від внесення до бюджету
обов'язкових платежів.

СБУ, МВС,
Державна податкова адміністрація,
Держмитслужба.

Постійно.

10. Забезпечити взаємодію територіальних  органів  внутрішніх
справ,  державної  податкової  служби,  СБУ,  Держспоживстандарту,
Дермитслужби та інших органів виконавчої влади під час  здійснення
заходів   щодо  протидії  нелегальному  виробництву  і  реалізації
фальсифікованих алкогольних напоїв,  зокрема у здійсненні контролю
за рухом спиртованих напівфабрикатів, харчових есенцій, лікарських
та ветеринарних засобів, продукції побутової хімії, парфумерної та
іншої  продукції,  з  метою  недопущення їх переведення в тіньовий
обіг та використання для виготовлення фальсифікованих  алкогольних
напоїв, узгодивши програми взаємодії на спільних нарадах.

МВС,
Державна податкова адміністрація,
СБУ, Держспоживстандарт,
Держмитслужба.

Постійно.

11. Провести перевірки підприємств  -  виробників  спирту  та
алкогольних напоїв щодо наявності у них необхідного технологічного
обладнання, лабораторій та дієвих систем контролю якості і безпеки
продукції.

Держспоживстандарт,
Державна податкова адміністрація,
СБУ, МВС.

Лютий-травень 2004 р.

12. Затвердити   порядок   знищення  вилучених  неякісних  та
небезпечних алкогольних напоїв.

Держспоживстандарт, Мінекономіки,
Мінагрополітики, МВС, СБУ,
Держпідприємництво,
Державна податкова адміністрація.

Травень 2004 р.

13. Розробити   техніко-економічні   обгрунтування  створення
системи  взаємного  оповіщення  та  інформування  споживачів   про
неякісні   та   небезпечні  алкогольні  напої,  а  також  проектів
дооснащення  регіональних  центрів  контролю  за  якістю  харчових
продуктів  системи Держспоживстандарту спеціальним обладнанням для
перевірки якості алкогольних напоїв.

Держспоживстандарт, Мінфін.

Березень 2004 р.

14. Розробити та  затвердити  технічні  регламенти  на  спирт
етиловий та алкогольні напої.

Держспоживстандарт,
Державна податкова адміністрація,
Мінагрополітики.

Протягом 2004 р.

15. Прискорити  вирішення  питання  про  реформування системи
державного нагляду за якістю харчових продуктів.

Держспоживстандарт, Мінфін.

Березень 2004 р.


ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

05.12.2003  N 10


Про деякі питання перегляду постанов судів
у справах про адміністративні правопорушення


У зв'язку  з питаннями,  що виникають у судовій практиці  при
перегляді  рішень у справах  про  адміністративні  правопорушення,
Пленум Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Роз'яснити     судам,  що відповідно до п.  2 ч. 1 ст. 5 і
ст. 19 Закону України      від      5 листопада 1991 р. N 1789-XII
( 1789-12  )  "Про  прокуратуру"  однією  із функцій прокуратури є
представництво  інтересів  громадянина  або  держави  в   суді   у
випадках, визначених законом.
Відповідно до чинного законодавства прокуратура діє  в  межах
наданих їй повноважень і  має право звертатись до суду за захистом
законних прав громадян,  інтересів держави та  з  метою  перегляду
судових рішень.

2. Право  прокурора брати участь у розгляді  судами справ про
адміністративні  правопорушення та опротестовувати постанови в цих
справах   передбачено   статтями  250,  290  Кодексу  України  про
адміністративні правопорушення ( 80732-10 ) (далі - КпАП), а право
вносити  подання на постанови суду (судді) у справах про порушення
митних     правил  -    також ч. 8 ст. 393 Митного кодексу України
( 92-15 ), прийнятого 11 липня 2002 р.

3. Звернути увагу судів на те,  що відповідно до ч. 2 ст. 287
КпАП ( 80732-10 ) постанова районного (міського) суду (судді)  про
накладення адміністративного стягнення є остаточною і оскарженню в
порядку провадження у справах про  адміністративні  правопорушення
не підлягає.
Згідно з ч.  1 ст.  294 КпАП ( 80732-10 ) ця  постанова  може
бути  скасована чи змінена за протестом (поданням) прокурора судом
(суддею) або незалежно від наявності протесту (подання) -  головою
вищестоящого суду.

4. Суди  не вправі  відмовити у прийнятті  протесту (подання)
прокурора на постанову суду (судді) у справі  про  адміністративне
правопорушення навіть у тому випадку, коли прокурор не брав участі
в розгляді останньої.
Протест (подання)   прокурора   має  бути  розглянутий  судом
(суддею),  який виніс постанову,  або головою апеляційного суду за
правилами, передбаченими статтями 292, 293 КпАП ( 80732-10 ).
Копія протесту  (подання) прокурора на постанову суду (судді)
у справі  про адміністративне правопорушення з  повідомленням  про
час  і  місце  його  розгляду  направляється особі,  стосовно якої
винесено  постанову,  потерпілому,  їх   законним   представникам,
адвокату, який брав участь у розгляді справи.
Зазначені особи мають право давати пояснення,  але їх явка до
суду,  який  розглядає   протест   (подання)   прокурора,   не   є
обов'язковою.  Неявка  прокурора  в  судове  засідання  також не є
перешкодою для розгляду протесту (подання).
При розгляді  протесту  (подання)  прокурора  на  постанову у
справі  про  адміністративне  правопорушення   суддя   чи   голова
вищестоящого суду перевіряє законність і обгрунтованість винесеної
постанови,  обгрунтованість доводів протесту (подання) та  приймає
одне з   передбачених  ст.  293  КпАП  (  80732-10  )  рішень.  За
результатами  розгляду  протесту  (подання)  прокурора  виноситься
мотивована постанова.

ПЛЕНУМ ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

24.10.2003  N 8


Про застосування законодавства, яке забезпечує
право на захист у кримінальному судочинстві


Відповідно до  положень  ст.  59 та ч.  2 ст.  63 Конституції
України (  254к/96-ВР  )  підозрюваний,  обвинувачений,  підсудний
мають   право   на   правову   допомогу  та  захист.  У  випадках,
передбачених законом, ця допомога надається безоплатно.
Обговоривши матеріали   узагальнення   практики  застосування
законодавства,  яке забезпечує право  на  захист  у  кримінальному
судочинстві,  Пленум  Верховного Суду України зазначає,  що органи
дізнання,  досудового  слідства  та  суди  в  основному  виконують
відповідні   вимоги   закону.  Водночас  в  окремих  випадках  при
застосуванні  чинного   кримінально-процесуального   законодавства
допускаються  помилки,  які  тягнуть порушення зазначеного права і
негативно впливають на якість здійснення правосуддя.
З метою   правильного   й   однакового   застосування  судами
законодавства,  яке  забезпечує   підозрюваному,   обвинуваченому,
підсудному,  засудженому,  виправданому  право  на захист,  Пленум
Верховного Суду України П О С Т А Н О В Л Я Є:

1. Звернути увагу судів на те, що забезпечення підозрюваному,
обвинуваченому,  підсудному,  засудженому  і виправданому права на
захист відповідно до положень  ст.  59,  ч.2  ст.  63  і  п.6  ч.3
ст. 129   Конституції   України   (   254к/96-ВР   )   й   чинного
кримінально-процесуального законодавства є однією з основних засад
судочинства,  важливою  гарантією  об'єктивного розгляду справи та
запобігання   притягненню   до    кримінальної    відповідальності
невинуватих осіб.

2. Судам   необхідно   додержувати   вимог  статей  21  і  22
Кримінально-процесуального кодексу України (  1001-05  )  (далі  -
КПК),  відповідно до яких особа,  що провадить дізнання,  слідчий,
прокурор, суддя, суд повинні надати підозрюваному, обвинуваченому,
підсудному  можливість  захищатися  встановленими законом засобами
від пред'явленого обвинувачення і не вправі перекладати  на  нього
обов'язок доведення своєї невинуватості у вчиненні злочину.
Згідно з п.3 ч.  2 ст.  370 КПК ( 1003-05 ) істотне порушення
чинного   законодавства,   яке  регламентує  право  на  захист,  у
передбачених законом випадках  тягне  скасування  судових  рішень.
Зокрема,  вони підлягають обов'язковому скасуванню тоді, коли таке
порушення позбавило  чи  обмежило  підозрюваного,  обвинуваченого,
підсудного   або   їх   захисників  у  здійсненні  цього  права  і
перешкодило  чи  могло  перешкодити  суду   всебічно,   повно   та
об'єктивно  розглянути справу і постановити законне й обгрунтоване
судове рішення.

3. Відповідно до ч.4 ст. 44 і ст. 45 КПК ( 1001-05 ) захисник
допускається  до  участі  у  справі  на  будь-якій  стадії процесу
починаючи з моменту визнання особи підозрюваним чи пред'явлення їй
обвинувачення.
У справі  про  застосування  примусових   заходів   медичного
характеру  захисник може брати участь з моменту встановлення факту
наявності  в  особи  душевної  хвороби   (отримання   відповідного
висновку  судово-психіатричної експертизи,  медичної документації,
довідки  про  перебування  на  обліку  тощо),  а  у   справі   про
застосування  примусових  заходів  виховного характеру - з моменту
першого   допиту   неповнолітнього   або   поміщення    його    до
приймальника-розподільника.
Близькі родичі обвинуваченого, його опікуни або піклувальники
допускаються   до   участі   у   справі  як  захисники  з  моменту
пред'явлення обвинуваченому для ознайомлення матеріалів досудового
слідства.

4. Відповідно до ч.1 ст. 44 КПК ( 1001-05 ) при провадженні у
кримінальній справі як  захисники  підозрюваного,  обвинуваченого,
підсудного,  засудженого,  виправданого допускаються особи,  які в
установленому  законом  порядку  уповноважені  здійснювати  захист
їхніх  прав  і  законних  інтересів та надавати необхідну юридичну
допомогу.
Згідно з ч.2 цієї статті до них належать:
- особи,  які  мають   свідоцтво   про   право   на   заняття
адвокатською діяльністю в Україні (адвокати);
- інші фахівці в галузі права,  які на підставі  спеціального
закону мають право на надання правової допомоги;
- близькі   родичі   обвинуваченого,   його    опікуни    або
піклувальники.
Судам необхідно мати на увазі,  що згідно з ч.4  ст.  44  КПК
( 1001-05  )  у  випадках,  коли відповідно до вимог ст.  45 цього
Кодексу  участь   захисника   є   обов'язковою,   близькі   родичі
обвинуваченого,   підсудного,   засудженого,   виправданого,  його
опікуни  або  піклувальники  можуть  брати  участь  у  справі   як
захисники лише одночасно із захисником-адвокатом чи іншим фахівцем
у галузі права.
Питання про  допуск  захисника  під  час провадження справи в
суді  першої  інстанції  вирішується   в   постанові   судді   про
призначення справи до розгляду або постанові чи ухвалі суду,  який
розглядає справу.
Як правило,  це відбувається до початку судового слідства,  а
за клопотанням підсудного - і під час  нього.  При  цьому  розгляд
справи продовжується,  а не починається спочатку. Після закінчення
судового слідства вирішення зазначеного питання не допускається.

5. Повноваження захисника на участь  у  справі  повинні  бути
підтверджені:
а) адвоката,  який  є  членом  адвокатського  об'єднання,   -
свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю та ордером
адвокатського об'єднання  про  наявність  угоди  чи  доручення  на
участь у справі;
б) адвоката,  який не є членом  адвокатського  об'єднання,  -
свідоцтвом  про право на заняття адвокатською діяльністю та угодою
чи дорученням на участь у справі;
в) інших фахівців у галузі права,  які за законом мають право
на надання правової допомоги особисто або за дорученням  юридичної
особи,  - документами,  визначеними спеціальним законом,  яким цим
особам надано право брати участь у  кримінальному  судочинстві  як
захисникам, а також угодою або дорученням юридичної особи;
г) близьких   родичів,   опікунів   або   піклувальників    -
документами,  які підтверджують родинні зв'язки або те,  що вони є
опікунами,  піклувальниками, та заявою обвинуваченого, підсудного,
засудженого,  виправданого  про допуск цих осіб до участі у справі
як захисників.
При вирішенні питання про наявність у фахівців у галузі права
повноважень на здійснення захисту в кримінальній  справі  належить
також з'ясовувати,  яким саме законом їм надано право брати участь
у кримінальному  судочинстві  як  захисникам.  Визнати  правильною
практику  тих  судів,  які  за  відсутності спеціального закону не
допускають таких фахівців до  здійснення  захисту  в  кримінальних
справах.
Відповідно до ч.2 ст.  47  КПК  (  1001-05  )  на  запрошення
підозрюваного,  обвинуваченого,  підсудного  чи  за  їх  згодою до
участі у справі може бути допущено кількох захисників.

6. Суди повинні враховувати,  що  згідно  зі  статтями  43  і
43-1 КПК ( 1001-05 ) підозрюваний,  обвинувачений,  поряд з іншими
правами, мають право на побачення із захисником до першого допиту,
і  під  час розгляду справ перевіряти,  чи було роз'яснено їм таке
право і чи не були вони обмежені в цьому.  В разі, коли особа, яка
провадить дізнання, або слідчий порушили зазначені вимоги закону і
за наявності заяви підозрюваного,  обвинуваченого на побачення  із
захисником  допитали  його  без  участі  останнього,  суд  не може
використовувати ці показання на підтвердження  вини  підсудного  у
вчиненні злочину.
Судам також треба мати на  увазі,  що  згідно  з  п.3  ст.  5
Конвенції про  захист  прав  і  основних  свобод  людини  1950  р.
( 995_004 ) кожна особа,  заарештована або затримана  на  підставі
обгрунтованої підозри у вчиненні злочину,  має право постати перед
суддею і бути вислуханою з питань,  пов'язаних з її триманням  під
вартою.   Тому  суди  повинні  вимагати  від  органів  дізнання  й
досудового слідства,  щоб це право роз'яснювалося підозрюваним під
час їх затримання.

7. При вирішенні питання про участь захисника у кримінальному
судочинстві  необхідно виходити з того,  що відповідно до положень
ч.1 ст.  59  Конституції  України  (  254к/96-ВР  )  підозрюваний,
обвинувачений,  підсудний,  засуджений або виправданий є вільним у
виборі захисника.
Згідно з ч.1 ст.  47 КПК ( 1001-05  )  захисник  запрошується
підозрюваним,  обвинуваченим,  підсудним, засудженим, їх законними
представниками,  а також за  проханням  чи  згодою  підозрюваного,
обвинуваченого,  підсудного, засудженого - іншими особами. Тому за
клопотанням особи,  яка тримається під  вартою,  суд  зобов'язаний
надати  їй  допомогу  в  установленні  зв'язку із захисником або з
особами,  які можуть його  запросити,  і  вжити  інших  необхідних
заходів, спрямованих на реалізацію цією особою права на захист.
Коли згідно  з  вимогами  ст.  45  КПК  (  1001-05  )  участь
захисника   є   обов'язковою,   але  підсудний  не  бажає  або  за
відсутністю коштів чи з інших  об'єктивних  причин  не  може  його
запросити, суд призначає захисника в установленому законом порядку
через  адвокатське  об'єднання.  У  такий  же  спосіб  суд  діє  у
випадках, передбачених ч.4 ст. 46 і ч.6 ст. 47 КПК.
Враховуючи, що  вимога   суду   про   призначення   захисника
відповідно до  ч.3  ст.  47  КПК  (  1001-05  ) є обов'язковою для
керівника адвокатського об'єднання,  суди повинні гостро реагувати
на факти її невиконання.

8. Відмова  від захисника можлива на будь-якій стадії процесу
лише за ініціативою підсудного.  Вирішуючи питання  про  прийняття
такої   відмови,  суд  має  з'ясувати,  чи  не  є  вона  вимушеною
(наприклад, у зв'язку з неявкою захисника в судове засідання) і як
у  подальшому  підсудний здійснюватиме свій захист - самостійно чи
за допомогою іншого захисника.  Встановивши  вимушеність  відмови,
суд  вживає  передбачених  законом  заходів до забезпечення участі
захисника у справі.
Коли участь  захисника  у  справі  відповідно  до ст.  45 КПК
( 1001-05 ) є  обов'язковою,  відмова  від  нього  приймається  за
умови, що суд визнає її мотиви такими, які заслуговують на увагу.

9. При   попередньому   розгляді  справи  суддя  зобов'язаний
перевірити,  чи забезпечили органи дізнання,  досудового  слідства
реалізацію права обвинуваченого на захист.  Встановивши,  що право
на захист було порушено і що це унеможливлює подальше  провадження
у справі, суддя має повернути її на додаткове розслідування.

10. Згідно  з чинним кримінально-процесуальним законодавством
(статті 43, 43-1 ( 1001-05 ), 132, 142, 223 ( 1002-05 ), 263 і 334
(   1003-05   )  КПК  підозрюваному,  обвинуваченому,  підсудному,
засудженому   мають   бути   роз'яснені   їхні   права.   Зокрема,
підозрюваний   має   право   знати,   в   чому  він  підозрюється,
обвинувачений - у чому він обвинувачується,  підсудний -  за  якою
статтею Кримінального кодексу України ( 2341-14 ) (далі - КК) йому
пред'явлено обвинувачення, а засуджений - у вчиненні якого злочину
його визнано винним.
Суди повинні вимагати від органів  досудового  слідства,  щоб
постанова  про  притягнення  як  обвинуваченого була конкретною за
змістом.  Зокрема,  в описовій її частині зазначаються:  злочин, у
вчиненні якого обвинувачується особа; час, місце та інші обставини
його вчинення,  наскільки вони відомі слідчому;  стаття  (частина,
пункт статті) кримінального закону, якою передбачений цей злочин.
Недодержання органами досудового слідства вимог статей 132  і
142  КПК  ( 1002-05 ) може бути підставою для повернення справи на
додаткове розслідування.
Обвинувальний висновок  має  відповідати вимогам ст.  223 КПК
( 1002-05 ).
Невідповідність обвинувального   висновку   положенням   цієї
статті може бути підставою для  повернення  справи  прокурору  для
складення нового обвинувального висновку (ст. 249-1 КПК).
Складаючи вирок,   суд   зобов'язаний    додержувати    вимог
ст. 334  КПК  ( 1003-05 ).  У мотивувальній частині обвинувального
вироку,  зокрема,  має бути чітко сформульовано обвинувачення, яке
визнається  судом  доведеним,  з  обов'язковим  зазначенням місця,
часу,  способу вчинення злочину та його наслідків,  форми  вини  і
мотивів злочину тощо,  а також доказів, якими суд обгрунтовує свої
висновки,  обставин,  що  визначають  ступінь  тяжкості  вчиненого
злочину,   пом'якшують  або  обтяжують  покарання.  Порушення  при
складенні вироку вимог статей 332-335 КПК може бути підставою  для
його скасування.

11. Судам необхідно перевіряти додержання органами досудового
слідства вимог ст.  48  КПК  (  1001-05  )  виходячи  з  того,  що
захисник,  допущений до участі у справі,  має право бути присутнім
не тільки на допитах підозрюваного  чи  обвинуваченого,  а  й  при
виконанні   інших   слідчих   дій,   що   провадяться   за  участю
підозрюваного  чи  обвинуваченого  або  за  його  клопотанням   чи
клопотанням  захисника.  Особа,  яка  провадить дізнання,  слідчий
зобов'язані  своєчасно  повідомляти  захисника  про  час  і  місце
провадження таких слідчих дій.  У разі неявки захисника слідча дія
може бути проведена лише за умови,  що його  участь  у  ній  не  є
обов'язковою.  При  виконанні інших слідчих дій захисник може бути
присутнім з дозволу особи, яка провадить дізнання, слідчого.
Порушення вимог  закону  щодо участі захисника при проведенні
слідчих дій може бути підставою  для  визнання  недопустимими  тих
доказів, що були зібрані під час виконання таких дій.

12. Відповідно  до  п.5 ч.2 ст.  48 КПК ( 1001-05 ) з дозволу
особи,  яка провадить дізнання,  чи слідчого  захисник  має  право
застосовувати  науково-технічні засоби при провадженні тих слідчих
дій,  в яких він бере участь,  та при ознайомленні  з  матеріалами
справи. У відкритому судовому засіданні такі засоби застосовуються
захисником з дозволу судді чи суду.
Застосування захисником  науково-технічних  засобів полягає у
проведенні  ним  під  час  допиту  підозрюваного,  обвинуваченого,
потерпілого,   свідка,   при  пред'явленні  особи  для  впізнання,
відтворенні обстановки й обставин  події,  інших  слідчих  дій,  а
також під час судового розгляду справи звуко-, відеозапису тощо.

13. Під особами,  які через свої фізичні або психічні вади не
можуть самі реалізувати право  на  захист  (п.2  ч.1  ст.  45  КПК
( 1001-05   ),  необхідно  розуміти,  зокрема,  осіб  з  істотними
дефектами мови, зору, слуху тощо, а також осіб, які хоча і визнані
осудними,  але  мають  психічні вади,  що перешкоджають самостійно
захищатися від обвинувачення.
Захисник допускається  до  участі у справі щодо такої особи з
моменту, коли було встановлено наявність у неї зазначених вад.

14. За змістом ст.  48  КПК  (  1001-05  )  захисник  повинен
захищати  тільки  законні інтереси свого підзахисного (тобто такі,
що  грунтуються  на  вимогах  закону  або  не  суперечать  їм)  та
використовувати лише законні засоби захисту.
Захисник підлягає усуненню від  участі  у  справі  тільки  за
наявності  обставин,  перелічених  у ст.  61 КПК ( 1001-05 ),  і в
порядку, визначеному ст. 61-1 цього Кодексу. Усунувши захисника на
стадії  судового  розгляду  справи,  суд повинен надати підсудному
можливість запросити іншого захисника,  а у випадках, передбачених
ч.4   ст.   47  КПК,  -  призначити  захисника  через  адвокатське
об'єднання.
У разі  усунення  захисника  від  участі у справі у зв'язку з
тим,  що він, зловживаючи своїми правами, перешкоджав встановленню
істини   в  ній  (наприклад,  схиляв  свідків,  потерпілих,  інших
підсудних  до  дачі  неправдивих  показань,  надав  суду  завідомо
недостовірні   документи),  затягував  розгляд  справи,  порушував
порядок  у  судовому  засіданні  чи  не   виконував   розпоряджень
головуючого,  суд  може  окремою  постановою  (ухвалою) повідомити
відповідний орган,  адвокатське об'єднання для  вирішення  питання
про відповідальність захисника.
Суди також повинні гостро реагувати на  факти  безпідставного
усунення  захисника  від участі у справі,  а якщо воно призвело до
істотних обмежень права  обвинуваченого  на  захист,  -  повертати
справи  на  додаткове  розслідування.  Встановивши факти втручання
будь-якої  особи  в   діяльність   захисника,   суд   зобов'язаний
повідомити  про  це  постановою чи ухвалою прокурора для вирішення
питання про притягнення її  до  кримінальної  відповідальності  за
ст. 397 КК ( 2341-14 ).

15. Суди  повинні додержуватись вимог закону щодо мови,  якою
провадиться судочинство.  Особам,  які беруть участь у справі і не
володіють  мовою  судочинства,  забезпечується право робити заяви,
давати  показання,  заявляти  клопотання,  знайомитися   з   усіма
матеріалами справи,  виступати в суді рідною або іншою мовою, якою
вони володіють, і користуватися послугами перекладача.
Позбавлення чи   обмеження   цих  прав  особи  відповідно  до
п.4 ч.2  ст.  370  КПК  (  1003-05   )   є   істотним   порушенням
кримінально-процесуального  закону,  яке  тягне скасування судових
рішень.

16. Суди  мають  вимагати  від  органів  досудового  слідства
неухильного   дотримання  вимог  закону  щодо  строків  і  порядку
пред'явлення   обвинуваченому   та   його   захиснику   матеріалів
досудового слідства. Відповідно до статей 218, 220 КПК ( 1002-05 )
обвинуваченому і захиснику зазначені матеріали пред'являються  для
ознайомлення   підшитими   і  пронумерованими,  а  у  відповідному
протоколі зазначається,  які саме  матеріали  (кількість  томів  і
аркушів,   аудіо-   та  відеокасети  тощо)  було  пред'явлено  для
ознайомлення.
При ознайомленні  з матеріалами справи заявлені обвинуваченим
та його захисником  клопотання  (про  доповнення  слідства,  зміну
кваліфікації,  закриття  справи  тощо) розглядаються й вирішуються
слідчим у порядку,  передбаченому ст. 221 КПК ( 1002-05 ). Слідчий
зобов'язаний   задовольнити   клопотання  обвинуваченого  та  його
захисника,  якщо обставини,  для з'ясування  яких  вони  заявлені,
мають значення для справи.
Після проведення додаткових слідчих  дій  або  приєднання  до
справи нових  матеріалів  слідчий відповідно до вимог ст.  222 КПК
( 1002-05  )  зобов'язаний  ознайомити  обвинуваченого   та   його
захисника з усіма такими матеріалами і протоколами слідчих дій.
Недодержання органами досудового  слідства  зазначених  вимог
відповідно до  п.11  ч.2  ст.  370  КПК  (  1003-05  )  є істотним
порушенням кримінально-процесуального закону і  тягне  направлення
справи на додаткове розслідування.

17. Згідно   зі   ст.  240  КПК  (  1003-05  )  суди  повинні
повідомляти про день попереднього розгляду справи  обвинуваченого,
його  захисника та законного представника і надавати їм можливість
заявити клопотання,  висловити свої думки з питань,  зазначених  у
ст.  237  КПК,  та  щодо  клопотань,  заявлених  іншими учасниками
процесу.

18. Враховуючи,  що  п.7  ч.3  ст.  129  Конституції  України
( 254к/96-ВР  )  та  ст.  87-1  КПК  ( 1001-05 ) передбачене повне
фіксування судового процесу за допомогою аудіоапаратури  чи  інших
технічних  засобів,  суди зобов'язані здійснювати таке фіксування,
якщо цього вимагає хоча  б  один  з  учасників  процесу  (зокрема,
підсудний, його захисник, законний представник). Недодержання цієї
вимоги відповідно до п.10 ч.2 ст.  370 КПК ( 1003-05 ) є  істотним
порушенням  кримінально-процесуального  закону  і тягне скасування
вироку чи іншого судового рішення.

19. Виходячи  з  положень  ч.4  ст.  318,  ч.6  ст.  362  КПК
( 1003-05  ) обмеження тривалості судових дебатів у суді першої та
апеляційної інстанцій не допускається.  Головуючий у  справі  може
зупинити  учасників  судових дебатів у разі,  якщо вони в промовах
виходять за межі розглядуваної справи.  При  цьому  слід  мати  на
увазі,  що учасники судових дебатів мають право посилатися лише на
ті докази,  які були досліджені в судовому засіданні,  і що в суді
апеляційної  інстанції  такі  дебати полягають у промовах стосовно
тієї частини вироку, яка оскаржена.
Ненадання підсудному можливості виступити у судових дебатах і
з      останнім      словом      є      істотними      порушеннями
кримінально-процесуального закону   і  тягнуть  скасування  вироку
(п.13 ч.2 ст. 370 КПК ( 1003-05 ).

20. Звернути увагу судів  на  необхідність  додержання  вимог
ст. 88   КПК  (  1001-05  )  про  забезпечення  права  підсудного,
засудженого,  виправданого,  їх захисників, законних представників
на   ознайомлення  із  протоколом  судового  засідання  і  подання
письмових зауважень з приводу його неправильності чи неповноти.
Про дату    підписання    протоколу,    виготовленого   після
встановленого ч.3 ст.  87 КПК ( 1001-05 ) строку,  зазначені особи
мають бути своєчасно повідомлені.
Згідно з  ч.1  ст.  88  КПК  (  1001-05  )   клопотання   про
ознайомлення  з  протоколом  судового засідання може бути заявлено
протягом трьох діб після проголошення вироку  чи  іншого  судового
рішення.  В разі пропуску цього строку питання про його поновлення
вирішується відповідно до статей 89, 90 КПК.
Визнати правильною   практику   тих  судів,  які  за  власною
ініціативою і за згодою засудженого чи  іншого  учасника  судового
розгляду  вручають  йому для ознайомлення належно засвідчену копію
протоколу судового засідання.
Відповідно до  ч.2  ст.  88  КПК  (  1001-05 ) ознайомлення з
протоколом  судового  засідання  і  подача  на   нього   письмових
зауважень   здійснюються   протягом  трьох  діб  з  дня  одержання
повідомлення про його виготовлення.  Якщо підсудному, засудженому,
виправданому,   захиснику,  законному  представнику  у  зв'язку  з
великим обсягом протоколу чи іншими поважними  причинами  потрібно
більше трьох діб для ознайомлення і подачі зауважень на нього, цей
строк може бути продовжено постановою головуючого.
У разі,   коли  учасник  судового  розгляду  справи  в  межах
відведеного  строку  умисно  затягує  ознайомлення  з   протоколом
судового  засідання  чи  висуває  не  передбачені  законом вимоги,
особа, яка ознайомлює його з цим процесуальним документом, складає
відповідний   протокол,  який  передає  головуючому  у  справі.  З
урахуванням обсягу  протоколу  судового  засідання  та  даних  про
особу,  котра  з ним ознайомлюється (вік,  освіта,  стан здоров'я,
наявність фізичних чи психічних вад тощо),  головуючий  затверджує
графік ознайомлення, який є обов'язковим для зазначеної особи. При
подальшому зволіканні  головуючий  своїм  розпорядженням  припиняє
ознайомлення.

21. Згідно з ч.9 ст.  362 КПК ( 1003-05 ) в апеляційному суді
протокол судового засідання та фіксування за  допомогою  технічних
засобів  перебігу  судового процесу обов'язково ведуться у випадку
проведення судового слідства.  Право засудженого, виправданого, їх
захисників,  законних  представників  на ознайомлення з протоколом
забезпечується судом апеляційної інстанції.

22. Судам   необхідно   додержувати   вимог   ст.   344   КПК
( 1003-05  ),  якою  регламентується порядок вручення копії вироку
засудженому.
Невручення засудженому  копії  вироку  або  його   письмового
перекладу на рідну мову чи мову, якою він володіє, є підставою для
поновлення  пропущеного  строку  на  оскарження  вироку  або   для
скасування  судового  рішення  апеляційного  суду,  якщо  останній
розглянув справу з такими порушеннями.

23. Відповідно  до  ст.  351  КПК  (  1003-05  )  суд повинен
своєчасно   повідомити   про   подані   апеляції   засуджених   чи
виправданих,  інтересів  яких  вони  стосуються,  їх захисників та
законних  представників  і  забезпечити   всім   названим   особам
можливість ознайомитися з апеляціями і доданими до них матеріалами
та подати свої заперечення.

24. Апеляційний   суд   зобов'язаний   ретельно    перевірити
додержання судом   першої   інстанції  вимог  статей  349-351  КПК
( 1003-05 ) і при виявленні порушень  вжити  передбачених  законом
заходів до їх усунення.
Суд апеляційної інстанції також з'ясовує, чи були повідомлені
засуджений,  виправданий,  їх законні представники,  захисники про
день розгляду справи,  а у випадках,  передбачених законом,  -  чи
викликав суд першої інстанції цих осіб до апеляційного суду.

25. Відповідно  до  положень  ч.2 ст.  358,  ч.1 ст.  391 КПК
( 1003-05 ) виклик засудженого,  який тримається  під  вартою,  до
суду  апеляційної інстанції,  а також до суду касаційної інстанції
при  перевірці  судових рішень,  перелічених у ч.1  ст.  383  КПК,
провадиться  лише  за  його  особистим  письмовим  клопотанням і є
обов'язковим для суду.  Це право має бути  роз'яснено  засудженому
судом, який постановив вирок.
Клопотання інших  учасників  процесу  про  виклик   до   суду
апеляційної  чи касаційної інстанції засудженого,  який тримається
під вартою, вирішується цим судом.

26. Судам  апеляційної  та  касаційної  інстанцій   необхідно
вживати   всіх   передбачених  законом  заходів  для  забезпечення
дотримання судами  вимог  законодавства,  яке  регулює  здійснення
підозрюваним,  обвинуваченим, підсудним, засудженим та виправданим
права на захист,  систематично  узагальнювати  судову  практику  з
цього питання,  своєчасно виявляти й усувати недоліки в діяльності
судів.

27. Визнати такою,  що втратила чинність,  постанову  Пленуму
Верховного  Суду України від 7 липня 1995 р.  N 10 ( v0010700-95 )
"Про застосування  законодавства,  яке  забезпечує  підозрюваному,
обвинуваченому, підсудному право на захист" (зі змінами, внесеними
постановами від 3 грудня 1997 р. N 12 ( v0012700-97 ) та 25 грудня
1998 р. N 21 ( v0021700-98 ).


Подготовлено Адвокатским Бюро http://www.advokat.net.ua
Рассылка выходит один раз в неделю.
Всего Вам хорошего